Цього разу автобус «Атлетіко Мадрид» не пробирався крізь коридор, задимлений червоно-білою піротехнікою. Прийом був трохи жвавішим, ніж на звичайному матчі Ла Ліги, хоча на кону стояла путівка до фіналу Кубка Короля, що відбудеться 26 квітня в Севільї. «Атлетіко» там не буде, покараний, серед іншого, за надто боязку гру в першому таймі, яку тренер змушений був виправляти в другому.

«Нам не вистачило почати перший тайм так, як другий. У другому ми провели чудовий матч, грали від оборони. Перший тайм ми просто не грали», — з сумом констатував капітан Хіменес.

Згасання початкового запалу вболівальників, здавалося, гармоніювало з провалом у чемпіонаті та розчаруванням від вильоту з єврокубків. План Сімеоне, що повернувся до своєї класичної, обережної тактики, також відповідав цьому настрою. Відсутність Лангле означала відмову від будь-яких спроб виходити з оборони через пас. Муссо, якому довірили місце у воротах замість Облака, попри нервозність, виявлену на «Монжуїку», отримав наказ грати довгими передачами. Сімеоне хотів перемогти за рахунок підбирань та боротьби в повітрі. Химера, враховуючи двох невисоких Грізманна та Хуліана Альвареса попереду і жодного високорослого півзахисника.

Поки Сімеоне дотримувався цієї формули мінімального ризику, «Атлетіко» залишався в боротьбі за вихід далі, але не в грі. Лише коли в другому таймі тренер зробив ставку на вищі швидкості та більшу сміливість, щоб пресингувати «Барсу» вище і нагадати, що в цій грі контроль м’яча низом теж важливий, «Атлетіко» зміг загрожувати воротам суперника.

Однак початкова надмірно обережна ідея не дозволила Сімеоне стримувати «Барсу» протягом усього першого тайму. Навіть спроба Аспілікуети позначити територію шипами проти Рафіньї не допомогла. На іншому фланзі Ламін Ямаль змушував червоніти Рейнілду. «У футболі бувають ситуації, коли суперник переважає, так сталося в першій половині. У другому таймі ми багато чого виправили, дуже добре змагалися, могли зрівняти рахунок, вони могли збільшити перевагу. Ми грали проти чудового суперника», — продовжив тренер.

На тлі явної переваги «Барси» технічна зона Сімеоне раптом перетворилася на консультаційний центр. Туди підходили Хуліано, щоб залишити лівий фланг, Грізманн та Льоренте (двічі), щоб пояснити, що він більше не латераль, а має зміститися в центр і переслідувати Педрі, який змушував «Атлетіко» потіти, а свою команду — танцювати. Гол Феррана Торреса підкреслив перевагу «Барси» і виставив у невигідному світлі Муссо, який завчасно виконав ритуальне ставання на коліна в стилі аргентинської воротарської школи.

Рівень гри був настільки низьким, що вболівальникам не залишалося нічого іншого, як апелювати до тестостерону, що зазвичай є ознакою браку футболу. Настільки, що Сімеоне зробив потрійну заміну. Він зняв Рейнілду, Аспілікуету та Хуліано, випустивши Лангле, Хаві Галана та Серлота.

Це була повна зміна курсу, з якої постав інший «Атлетіко» — більш емоційний та націлений на атаку. Саме той футбол, який запалює «Метрополітано». «Барса» почала страждати, а Серлот мав шанс зрівняти рахунок, вийшовши сам на сам із Щенсним. «Атлетіко» зберіг гідність у другому таймі, і це дозволило йому отримати овації від уболівальників, які побачили, як за місяць, що ледь розпочався у квітні, приводів для святкування майже не залишилося.