Уряд Іспанії схвалив проєкт реформи, який посилить вимоги до ліцензування та створення нових університетів у країні. Хоча це стосується як державних, так і приватних закладів, найбільше постраждають останні. За останні три десятиліття приватні виші пережили стрімке зростання: 32 з 46 існуючих були відкриті з 1998 року, ще 10 перебувають на стадії проєктування. Водночас кількість державних кампусів стагнувала на рівні 50 з моменту затвердження останнього 27 років тому.

Хоча студенти державних вишів все ще становлять явну більшість на бакалавраті, приватні вже випередили їх на магістратурі. Цей тип дипломів стає все більш затребуваним на ринку праці, але його вартість є непосильною для багатьох сімей. Все більше молоді обирає вищу освіту, що є очевидним соціальним прогресом та колективним успіхом. Але це зростання було надзвичайно незбалансованим: між 2014–2015 навчальним роком та поточним кількість студентів у державних закладах зросла лише на 2%, тоді як у приватних – на 117%.

Ця тенденція дозволила поряд із престижними приватними кампусами з тривалим досвідом з'явитися іншим, сумнівної якості, створеним навіть попри негативні технічні висновки. Поточна реформа висуває суворіші вимоги для відкриття університету: він повинен мати обов'язковий технічний висновок (поточні не є такими), досягти 4500 студентів за перші п'ять років роботи та гарантувати фінансову спроможність проєкту.

Ця зміна — поправка до регулювання, яке уряд запровадив ще у 2021 році — піде на користь самим приватним університетам, їхнім студентам та якості їхніх дипломів. Вона обмежить діяльність компаній та груп, більше зацікавлених у бізнесі, ніж у навчанні, а також покращить умови в уже діючих центрах. Так, суворішою стане вимога до досліджень — фундаментальної основи, поряд із викладанням, гідної вищої освіти та одного з найсерйозніших недоліків деяких приватних центрів.

Університети в Іспанії (за винятком UNED, вони підпорядковуються автономним спільнотам) сьогодні є об'єктом політичної боротьби з відтінками культурної війни. Їх необхідно негайно вивести з цієї боротьби, керуючись суто академічними критеріями, заради блага країни. Інтелектуальний, науковий, економічний та соціальний прогрес Іспанії неможливий без подолання занепаду вищої освіти.

Ми спостерігаємо консервативний наступ на державний сектор, що в університетах вилилося у постійне фінансове удушення. Найяскравіший приклад — позиція уряду Мадридської спільноти, яку неодноразово засуджували ректори. Відкриття дискусії про якість приватних університетів не заважає замислитися над тим, що відбувається в державних: недофінансованих, погано оснащених, з викладачами на нестабільних умовах чи з низькою оплатою праці, обтяженими бюрократичним тягарем, що душить дослідження.

Проте всі — включно з тими, хто законно обирає навчання у приватній установі — повинні усвідомлювати, що найкращим гарантом рівних можливостей є сильна та якісна державна освіта. У світі, що стає все складнішим у всіх аспектах, Іспанія потребує хороших університетів — як державних, так і приватних. Але вона повинна, перш за все, уникати як класовості у вищій освіті, так і її перетворення на нерегульований бізнес.