Декількома словами
Стаття підкреслює важливість фізичних груп та особистого спілкування в епоху цифрових технологій, особливо для підлітків. Автор наголошує на психологічних та соціальних перевагах реальної взаємодії, протиставляючи їх з віртуальною ілюзією зв'язку в соціальних мережах. Піднімається питання про вплив цифрового світу на психічне здоров'я молоді та наголошується на необхідності повернення до фізичних просторів для побудови стійких суспільств.
Відстоювання потреби в «фізичних» групах
Відстоювання потреби в «фізичних» групах – це не ностальгічний спогад про наші юнацькі компанії чи музичні гурти зі школи, а психобіологічна необхідність. Наш мозок створений для тілесного зв'язку, для контакту шкіри зі шкірою, для навчання за допомогою органів чуття. У світі, де пальці торкаються більше екранів, ніж рук, де погляди зосереджені на пікселях, а не на зіницях, терміново необхідно відстоювати незамінну силу фізичної присутності, реальної групи, контакту, який не передається хвилями чи алгоритмами. У віртуальному суспільстві тіло стає територією істини. Особливо в підлітковому віці ключовими є очні групи. У них шукають не лише схвалення, а й конфлікт, межі, модель. Мережі пропонують ілюзію групи: лайки, підписники, перегляди. Але вони мають темний бік: соціальну тривожність, гіпер-експозицію, залежність від миттєвого підтвердження.
Психолог Джин Твенге довела зв'язок збільшення часу, проведеного за екранами, зі збільшенням депресії та ізоляції серед молоді. Психолог Джонатан Хайдт у книзі «Тривожне покоління» стверджує, що хронологія не підтверджує, що причиною тривоги та депресії, від яких страждають наші підлітки, є зростаючі загрози, такі як житло, нестабільність зайнятості, військові конфлікти чи зміна клімату. Ці занепокоєння є правдивими та законними, але в історії епохи, що передували великим війнам або величезним кризам, не призводили до гіршого психічного здоров'я. Навпаки, об'єднання багатьох людей в активні групи проти таких загроз давало спільну мету їхньому життю, стимулювало співпрацю та зменшувало кількість самогубств. Колективна дія допомагає долати індивідуальні страхи та наповнює енергією та силою, як показують численні дослідження в соціальній психології. Тому мені було приємно спостерігати деякі цікаві рухи в Барселоні на користь груп. Нещодавно професори UB Марія Паласін і Арон Альма представили «Самолідерство та ведення груп», наукову книгу, яка ставить очні групи в центр і показує навички та формули, необхідні для їх ведення, будь то в компаніях, у спільнотах сусідів чи в школах. З іншого боку, міжнародний фестиваль DocsBarcelona відібрав фільм «Grup Natural» режисера Ніни Сола з каталонської продюсерської компанії Fractal. У ньому показано педагогічну модель Escola Súnion, засновану на створенні та розвитку природних груп, вдалий приклад тих просторів емоційного та етичного випробування, якими є групи. У особистому спілкуванні ми спостерігаємо, як вчимося керувати розчаруванням, модулювати промову, зчитувати відмову без фільтрів, будувати емпатію за межами емодзі.
Захист фізичних груп – це не заперечення корисності чи переваг мереж, а їх переосмислення. Ханна Арендт стверджувала, що політичне народжується, коли тіла збираються в спільному просторі. Якщо ми хочемо будувати стійкі суспільства, ми повинні повернутися до площ, до парків. До місць, де тіла зустрічаються, впізнають одне одного та трансформуються.