В Амазонії Венесуели, одній з останніх великих «зелених легень» світу, розгортається криза, яка залишається непоміченою для багатьох за межами регіону: нелегальний видобуток корисних копалин. У 2022 році дослідження, опубліковане в Джерело новини, виявило понад 3700 точок видобутку та мережу стежок, які використовуються для торгівлі золотом і наркотиками. Незаконний видобуток корисних копалин, підігрітий міжнародним попитом і місцевою економічною кризою, не тільки руйнує довкілля, а й змінює динаміку населення, посилюючи тиск на проміжні міста та безпосередньо впливаючи на корінні та приміські громади регіону.

Венесуельська Амазонія є регіоном неймовірного біорізноманіття та домівкою для тисяч видів флори та фауни, а також для корінних громад, які залежать від її річок і джунглів для свого виживання. Однак наступ нелегального видобутку корисних копалин у таких районах, як «Arco Minero del Orinoco» (Орінокський гірничий пояс), глибоко трансформує географію населення країни.

Видобуток золота спровокував явище внутрішньої міграції, коли корінні та сільські громади витісняються зі своїх родових територій. Багато з цих громад опиняються у проміжних містах, таких як Пуерто-Аякучо та Сьюдад-Болівар, де відсутність планування та ресурсів створює нові міські виклики. Перенаселення в цих містах збільшило попит на основні послуги, посилило прекаризацію зайнятості та стимулювало поширення самовільно збудованих поселень, підвищуючи вразливість переміщених осіб.

За даними Національного інституту статистики Венесуели (INE), у штаті Болівар проживає понад 1,6 мільйона людей, багато з яких постраждали від золотої лихоманки. Окрім цих соціальних проблем, одним із найбільш помітних наслідків нелегального видобутку є масова вирубка лісів. Для видобутку золота шахтарі знищують великі площі джунглів, знищуючи рослинність, яка регулює клімат і підтримує водний баланс. За даними «Проєкту моніторингу Андської Амазонії» (MAAP), з 2016 по 2020 рік у Венесуелі було втрачено понад 140 000 гектарів первинного лісу.

Нелегальний видобуток корисних копалин в Амазонії Венесуели – це не лише екологічна проблема; це явище, яке змінює динаміку населення та міст країни. Це погіршення стану довкілля не лише впливає на біорізноманіття, а й змінює кліматичні умови регіону. Зменшення лісового покриву сприяє більш сильним посухам і меншій доступності води у водозбірних басейнах, що безпосередньо впливає на найближчі міські центри. У містах Амазонії та на півдні Венесуели нестача питної води та зміни кліматичних умов вже впливають на сільське господарство та доступ до основних ресурсів. Крім того, безконтрольне використання ртуті в нелегальному видобутку забруднює річки та серйозно впливає на водне життя. Як наслідок, корінні громади, які залежать від рибальства, зазнають проблем зі здоров’ям, включаючи неврологічні та ниркові ураження.

У штаті Амазонас, де проживає понад 176 000 людей, 48% належать до корінних народів, таких як дживі, єкуана, яномамі та піароа. Для цих громад забруднення річок є не лише екологічною загрозою, а й гуманітарною та культурною кризою, яка позбавляє їх ідентичності та способу життя. Крім того, споживання забрудненої води не обмежується сільською місцевістю. З розширенням нелегального видобутку корисних копалин і переміщенням людей до міст зростає занепокоєння щодо забезпечення питною водою міських районів, розташованих поблизу. Забруднення джерел води, таких як річка Оріноко, загрожує вразити ще більшу кількість населення.

З огляду на цю кризу, різні екологічні організації та корінні громади ініціювали ініціативи для захисту своїх територій і заохочення сталого економічного розвитку. Деякі з запропонованих рішень включають екологічну та громадську освіту, посилення самоврядування територіями, розробку програм екотуризму, агролісорозведення та справедливої торгівлі для зменшення залежності від нелегального видобутку корисних копалин. Крім того, були укладені угоди про міжнародне співробітництво, щоб змусити венесуельський уряд вжити заходів контролю в «Arco Minero del Orinoco» та інших постраждалих районах.

Ця стаття має на меті не лише висвітлити проблему, а й привернути увагу до необхідності глобальної політики, яка б зупинила погіршення стану довкілля та вирішила наслідки нелегального видобутку корисних копалин у територіальній реорганізації. Нелегальний видобуток корисних копалин в Амазонії Венесуели – це не лише екологічна проблема; це явище, яке змінює динаміку населення та міст країни. Знищення екосистеми впливає не лише на корінні громади, а й створює ефект доміно в найближчих проміжних містах, збільшуючи тиск на природні ресурси та основні послуги. Захист венесуельської Амазонії є нагальним завданням, яке виходить за рамки збереження: це акт соціальної та культурної справедливості. Співпраця між місцевими, національними та міжнародними акторами є ключем до зупинки нелегального видобутку корисних копалин і забезпечення того, щоб цей регіон залишався притулком біорізноманіття та культури для майбутніх поколінь.

Тере Гарсія – архітекторка, викладачка та дослідниця в Політехнічному університеті Каталонії.