Злітає зграя голубів

Злітає зграя голубів. Плескіт їхніх крил – це приглушені оплески, що зависли в повітрі. Звідки вони і, головне, куди летять? Де голуби бачать сни, коли настає ніч? Ці птахи сплять де можуть: під мостами, на карнизах і в нішах стін; у полі – на деревах і кручах. Лише деякі роблять це в голубниках – традиційних спорудах, які поступово зникають. Леоніска Ірма Басарте Дієс (Цюріх, 55 років), хоч і народилася у Швейцарії, протягом 15 років займається їхнім поширенням і збереженням. Разом із фотографом Хосе Беніто Руїсом Ліміньяною вона опублікувала книгу «Унікальні голубники Іспанії» (Fine Art Editions). У цій книзі, розділеній на два томи, є сотні фотографій деяких із майже трьох тисяч голубників, які відвідали та геолокували Ірма Басарте та Хосе Беніто Руїс, включаючи руїни та залишки. За допомогою QR-коду можна стежити за їхніми кроками на карті, від голубника до голубника.

«Голубники врятували багатьох від голоду в цій країні. Пізніше, особливо з шістдесятих років, коли люди з сіл почали мігрувати до міст, їх почали покидати. Якщо немає рук, які б доглядали за землею, то й за голубниками доглядати важко. Зараз головний ворог голубників – це концентрація ділянок, тому що їх часто зносять. А ще те, що богарні землі переходять у зрошувані, тому що від води голубники руйнуються, оскільки більшість з них зроблені з глини», – каже Басарте. Крім боротьби з голодом за допомогою розведення голубів і голуб'ят, з голубників використовували пух і послід цих птахів, який служив добривом для посівів, для дублення шкіри та для виробництва пороху.

Голубник у Фафіласі (Леон). Зображення з книги «Унікальні голубники Іспанії», надане авторами. Хосе Беніто Руїс Ліміньяна та Ірма Басарте Дієс

Голубники є в замках і монастирях, у дворянських будинках і в галісійських садибах, де кажуть: «Якщо є каплиця, голубник і кипарис, то це садиба». Голубники є на полях Іспанії, а також у багатьох містах. Басарте відстоює міські голубники, навіть усвідомлюючи проблеми, які зазвичай виникають у містах із цими птахами. «У містах голубники були завжди. Деякі реставрують їх, роблять гарними, а потім закривають для голубів. У цьому немає сенсу», – запевняє вона. І підкреслює: «Голубники, разом із вуликами, є єдиними спорудами, в які тварини входять і виходять на свободу». На запитання про її улюблений голубник, вона одразу відповідає, тому що це джерело її крилатої пристрасті: це голубник, який вона та її чоловік відновили в його рідному селі Сантас Мартас, у Леоні, і який потім заповнили голубами. Це був початок Асоціації друзів голубників і початок її просвітницької роботи.

У цих перших кроках виділяється ім'я Кончі Касадо. Леонесська філологиня та етнографиня працювала у відділі етнографії Вищої ради наукових досліджень (CSIC) у Мадриді, а після виходу на пенсію розпочала в Леоні роботу з відновлення та поширення традиційної культури. Касадо брала участь у створенні кількох музеїв, таких як Alfarmuseo в Хіменес-де-Хамус (Леон), присвячений гончарству; Музей аррієрії в Сантьяго-Мілласі та Batán Museo у Валь-де-Сан-Лоренцо, присвячений знайомству з текстильним ремеслом. «Конча Касадо була почесною президенткою асоціації. Ну, вона і залишається нею. Вона була дуже розумною жінкою, дуже наполегливою. У неї був характер, вона знала, чого хоче, і досягала цього. Голубники Ла-Кабрери були практично всі відновлені завдяки їй», – розповідає Басарте. «Коли я пішла познайомитися з нею, їй було вісімдесят з гаком років. Я пішла показати їй, що я роблю з інвентаризацією голубників Леону, з яких у нас вже зареєстровано 1400, і вона дала мені домашнє завдання. Вона сказала мені, що я повинна прочитати Хуліо Каро Бароху та інших. Після цього у нас склалися дуже гарні стосунки. Вона багато чого навчила мене про цінності та повагу, які потрібно мати, коли їдеш у село щось дивитися. Якби було багато таких людей, я думаю, що все було б інакше».

Ірма Басарте та Хосе Беніто Руїс, автори книги «Унікальні голубники Іспанії», біля голубника в Саксі (Аліканте).

Асоціація друзів голубників

Серед найунікальніших голубників в Іспанії є голубник Huerta Noble в Ла-Редондела (Уельва), який вважається найбільшим у Європі. Він був побудований у XVIII столітті, має близько 36 000 гніздових ніш і був оголошений об'єктом культурного інтересу. Інший з найбільших розташований у природному парку Бренья-і-Марсімас-дель-Барбате, в Кадісі. Унікальність обох полягає в тому, що гніздові ніші зроблені з гончарних глечиків. В Астурії голубники зазвичай будують з каменю. У Кастилії та Леоні є голубники з глини, особливо в Тьєрра-де-Кампос, але в інших регіонах цієї автономії вони зроблені з каменю. У Ла-Ріосі є кілька в печерах, висічених у скелі, наприклад, скельний комплекс Лос-Паломарес, у Нальді. «Голубники є у всіх провінціях. Наприклад, у пустелі Табернас, в Альмерії. І ми знаходили голубники в цікавих місцях, наприклад, один на кладовищі, в Парамосі, Ла-Корунья. Коли кладовище було розширено, голубник було збережено», – каже Басарте.

Асоціація друзів голубників вважає, що її робота ще не закінчена, оскільки ще багато унікальних голубників потрібно відкрити та геолокувати. Для утримання цих споруд Басарте вважає важливим підтримувати реставрації, здійснені приватними особами. «Повинна бути допомога від адміністрацій, щоб той, хто хоче відновити свій сімейний голубник, або той, хто його має, міг це зробити. Культурний інститут Леону вже понад тридцять років надає допомогу на реставрацію голубників, і ми знаємо, що інші провінції також мають подібну допомогу або затверджують її. У цьому є трохи надії, оскільки через двадцять років багато голубників залишаться лише в книгах, тому що половини з них вже не буде».

Голубники в Барсіаль-де-ла-Лома (Вальядолід). Зображення з книги «Унікальні голубники Іспанії», надане авторами. Хосе Беніто Руїс Ліміньяна та Ірма Басарте Дієс.