Все відомо: історія створення Габо, виставка в Національній бібліотеці Колумбії

Директорка Національної бібліотеки Колумбії пояснює, що хоча в установі вже відбулося 10 виставок про Габріеля Гарсіа Маркеса, жодна з них не є настільки повною, «настільки багатою», як та, що відкривається в Боготі цієї середи, 23 квітня. «Ми працювали над цим два роки», — розповідає вона, Адріана Мартінес-Вільяльба, невеликій групі репортерів біля входу на виставку. Поруч із нею говорить Хайме Абелло, давній друг Нобелівського лауреата та директор Фонду Габо, з гордістю: «Я ніколи не уявляв, що ми зробимо в Колумбії найбільшу виставку про життя Габо, і я її бачу. Це неповторна виставка».

Емоції мають підґрунтя. Гарсіа Маркес помер у 2014 році, і незабаром його родина продала сотні предметів зі свого архіву Університету Остіна. З того часу їх виставляли лише в цьому техаському місті у 2020 році та в Мехіко у 2022 році. Ці архіви, через десятиліття після смерті Нобелівського лауреата, вперше прибувають до Колумбії, країни народження письменника. Тут вони зустрілися з іншими спогадами: документами, фотографіями та предметами, які зберігали Національна бібліотека, Фонд Габо, газета El Espectador та багато друзів письменника. Тому «тут ця виставка досягає свого розквіту», — каже соціолог Альваро Сантана-Акунья, куратор трьох виставок і автор книги «Піднесення до слави: як були написані «Сто років самотності» і стали глобальною класикою».

Все відомо: історія створення Габо, виставка в Національній бібліотеці

Все відомо: історія створення Габо, виставка в Національній бібліотеці, об’єднує 450 документів у семи залах: є рукописи молодого романіста, перші видання його книг, кілька його статей у латиноамериканських журналах, його особисті листи до романістів і політиків. Є вже добре відомі предмети, такі як перше видання «Ста років самотності» або фотографія Габо, який посміхається в об’єктив із підбитим оком, після тієї знаменитої бійки з Маріо Варгасом Льосою. Також виставлено відомий лист, який у 1982 році надіслав журнал The New Yorker, відмовляючись опублікувати його оповідання «Слід твоєї крові на снігу». Незабаром він отримав Нобелівську премію.

Далі йде менш відомий Габо. На виставці вперше показано видання «Метаморфоз» Франца Кафки, яке він зберігав під назвою «Куточок кошмарів». Також представлені малюнки Габо, як-от той, який він намалював у 1941 році, коли йому було лише 14 років, для журналу Juventud. «До того, як стати письменником, першим інтересом Габо був малюнок», — каже Сантана-Акунья. У цьому першому залі також висить карта 1928 року, зроблена банановою компанією United Fruit Company, де є ферма з дуже відомою назвою: Macondo Farm.

Для любителів журналістики Габо-репортер сяє в кількох частинах виставки. Там є старі копії його перших віршів, опубліковані в газеті El Tiempo в 1944 році, та видання газети, яку він заснував у 1951 році в Картахені, Comprimido, описана як «найменша газета у світі» (а також найкоротша: проіснувала шість днів). Є його спортивні репортажі в тижневику Crónica, його колонки в картaхенській газеті El Universal, численні статті для El Espectador. На виставці зберігається копія трудового договору, який Габо підписав у 27 років із боґотанською газетою, та копія одного з його найвідоміших репортажів для цієї газети, «Одіссея вцілілого у корабельній аварії A.R.C. Caldas», який письменник пізніше перетворив на свій нон-фікшн роман «Розповідь про потерпілого корабельну аварію».

«Мій підпис не з’явиться в Колумбії, якщо тільки не в El Espectador», — написав Габо директору ЗМІ Гільєрмо Кано в листі 1956 року. Того року газету довелося закрити через тиск військового диктатора Густаво Рохаса Пінільї, а письменник був її кореспондентом у Парижі. «Я приймаю це рішення, яке є єдиним, що я можу запропонувати вам як доказ моєї солідарності», — додав він. Через роки, коли газета знову відкрилася, Габо опублікував би там ексклюзивно перший розділ «Ста років самотності» — за рік до публікації роману. Копію також можна побачити на виставці.

Архіви також показують відданість Габо миру в Колумбії: його публічна заява про зловживання уряду Хуліо Сезара Турбая в журналі Alternativa; фотографія, де він посміхається на площі Болівара в 1984 році, відвідуючи марш за мир; лист, який він надіслав лідеру партизанів у 1996 році: «Жодна людина, яка має хоч грам здорового глузду, не прийме жодного рішення під тиском викрадення». Ернесто Самперу, одному з багатьох президентів, яких він знав, він нагадав в іншому листі, що «немає нічого важчого, ніж керувати колумбійцями, але з серцем це легше».

Сантана-Акунья, куратор, надав важливості виправленим рукописам Габо, який не боявся переписувати розділ десятки разів. «Крім того бачення генія, у якого виходить щось ідеальне, ці документи дозволяють нам наблизитися до інтенсивної роботи з редагування, яку виконував Габо: оцінювати власну прозу, як якщо б її написала інша людина», — пояснює він. Незадовго до публікації «Хроніки оголошеної смерті», наприклад, є оригінальний рукопис із виправленням, яке романіст зробив у першому реченні, змінивши прізвище головного героя: він більше не був Сантьяго Арагонес, а тепер відомий Сантьяго Насар.

Інші головні герої виставки – листи Габо до численних друзів і знайомих: з Барранкільї, Боготи, Мексики, Іспанії, з усього світу. З’являються Хуліо Кортасар, Джиммі Картер або Конфедерація профспілок працівників Колумбії. Є особливо цінний для архіву лист 1965 року до Плініо Апулейо Мендоси, в якому він згадує роман, над яким працює: «Я дуже задоволений ним», — написав він про свій чернетку «Ста років самотності». Рукописи цього magnum opus, з усіма подряпинами Габо, сьогодні й до 2 серпня знаходяться в Національній бібліотеці Колумбії.