Декількома словами
В Іспанії проблема окупації житла перебільшена та базується більше на страху, ніж на реальній статистиці. Більшість випадків стосуються порожніх будівель, а не виселення сімей з їхніх домівок. Справжня проблема полягає в нестачі доступного житла та зростанні соціальної нерівності, а не в окупації як такій. Необхідно розрізняти різні види злочинів, такі як узурпація та порушення недоторканності житла, а також розв'язувати проблему житлової кризи, а не поширювати паніку.
Проблеми з окупацією житла в Іспанії
Протягом останніх років окупація житла в Іспанії зображувалася як зростаюча загроза, вчинена організованими групами, які силою проникають у чужі будинки, залишаючи сім'ї на вулиці. Деякі телевізійні програми, газетні заголовки та реклама охоронних компаній підживлювали ідею, що кожен може втратити свій дім в одну мить, що за цим явищем стоять мафії і що власники не захищені. Однак, дані показують, що це не таке часте і неконтрольоване явище, і в більшості випадків люди, які вдаються до цього злочину, мають складнішу реальність, ніж про це розповідають, згідно з судовою статистикою.
Статистика окупації
В Іспанії налічується 27 мільйонів одиниць житла, згідно з останніми оцінками Міністерства житла. Минулого року було зареєстровано 16 400 скарг на вторгнення або узурпацію нерухомості, згідно з даними, зібраними Міністерством внутрішніх справ. Це становить максимум 0,0006% від загальної кількості житлового фонду, припускаючи, що всі ці відомі факти закінчуються обвинувальним вироком. Якщо подивитися більш детально і порівняти зі статистикою Генеральної ради судової влади (CGPJ), то можна побачити, що із загальної кількості скарг на вторгнення в житло, лише 7% були незаконними окупаціями заселених будинків або другого житла. Тобто минулого року суди отримали 2309 скарг на окупацію постійного житла, що означає, що в більшості випадків це явище відбувається в порожніх будівлях. Крім того, збільшення кількості скарг за останнє десятиліття (у 2014 році було трохи більше 10 000 скарг), за поясненнями статистичних джерел, пов'язане з тим, що в 2015 році відбулися зміни в Кримінальному кодексі та в Законі про безпеку громадян, які призвели до того, що почали враховуватися й інші види злочинів і покарань.
Сприйняття та реальність окупації
Статистика показує, що образ сімей, вигнаних з їхніх домівок незнайомцями, настільки анекдотичний, що деякі опитані судді наполягають на тому, що за 20 років досвіду вони бачили такий випадок один або два рази. Національний інститут статистики також підтверджує цей висновок; останні дані за 2023 рік показують, що кількість остаточних обвинувальних вироків за порушення недоторканності житла - злочин, який передбачає незаконне проникнення в заселене житло - склала 218 по всій країні. З цими даними, «розповідь про епідемію окупації більше базується на страху, ніж на статистиці», - пояснює Хайме Паломера Зайдель, директор відділу житла та міста Інституту міських досліджень Барселони. На його думку, «з часів пандемії розповідь про загрозу окупації зросла непропорційно, спотворюючи реальність ринку житла та відволікаючи увагу від справжніх проблем, таких як нестача доступного житла та зростаюча нерівність у доступі до власності».
Причини поширення страху
Аналітики та юридичні джерела вказують на те, що це поширення страху зумовлене постійними публічними дебатами, в які роблять внесок деякі ЗМІ, а також деякі політичні та бізнес-сектори. Це також було визнано різними членами уряду, включно з міністром соціальних прав, споживання та порядку денного на 2030 рік, Пабло Бустіндуєм, і прем'єр-міністром Педро Санчесом, які неодноразово попереджали, що дезінформація призвела до того, що високий відсоток громадян боїться, що їхній будинок може бути окупований. Зростаюча стурбованість сприяла поширенню сигналізацій і страховок для захисту від цієї уявної проблеми. За даними страхової компанії Línea Directa, наразі у понад 70% нових страховок житла, які вони продають, клієнти додають покриття від окупації, «що свідчить про зацікавленість у захисті від цього ризику».
Хто окуповує будинок?
Судові джерела наполягають на тому, що більшість людей, які окуповують, роблять це як останній засіб, у відчаї, тому що у них майже немає іншого вибору. Зазвичай це більш вразливі групи, що ускладнює судове провадження. «Ми говоримо не про організованих злочинців, а про сім'ї, які не можуть дозволити собі оренду, молодь у нестабільній ситуації або людей, які втратили роботу і не мають коштів для отримання житла», - пояснюють вони. «Проблема в тому, що юридично вони перебувають у підвішеному стані. Вони не мають визнаного права залишатися в житлі, але й не мають життєздатних альтернатив. Це ситуація повної слабкості», - визнають вони.
(Залишилась частина тексту, яка не була використана в результаті обмеження розміру відповіді)
