Ситуація з приміськими поїздами (Rodalies) в Каталонії погіршується, а не покращується. Багато рейсів скасовуються без попередження. Кожен четвертий поїзд (65 з 272) не придатний до використання. Кількість механічних несправностей зростає. Кількість скарг збільшилася у 2,5 рази з 2017 року. І 109 з 264 ліфтів та ескалаторів не працюють. Черги, затримки та хаос у розкладі руху викликають значне невдоволення громадян і політичну кризу: парламент щойно закликав до відставки міністра транспорту Сільвію Панеке.

Відповідальність за цю ситуацію сягає глибше, ніж її семимісячне перебування на посаді. Лінії залізниці є застарілими. Лінія R-1, Барселона-Матаро та на північ, є першою на півострові: у 1848 році її долали за 36 хвилин, що менше, ніж сьогодні. Лінія R.3 до Віка і Франції існує з 70-х років XIX століття. Реформи відстають від потреб.

Причина: хронічна нестача державних інвестицій (які можна було б регіоналізувати) в Каталонію, можливо, найсерйозніший показник недостатнього фінансування автономії. Навіть коли державний бюджет передбачає відновлення фінансування у всіх сферах (що викликає протести деяких), його реалізація гальмується. У 2021 році ситуація досягла скандального рівня: лише 35,6% інвестицій було реалізовано, порівняно з 183% у Мадриді. У шестирічний період 2018-2023 років середній показник становив 52,2%, що є половиною від запланованого. А залізничні інвестиції — зверніть увагу: заплановані, а не виплачені — між 2015 і початком 2022 року досягли 35,1% від загальних іспанських інвестицій, порівняно з 45,8% у Мадриді (дані ACN).

До недостатнього фінансування з центру додалася незацікавленість урядів, орієнтованих на незалежність (окрім останнього, очолюваного Пере Арагонесом), у матеріальних речах, таких як інфраструктура, за винятком випадків, коли вони були важелем для збурення через образи. Парадигмою ескапізму стала відмова у 2021 році від багатомільйонного розширення аеропорту Прат-Жозеп Таррадельяс (1,7 мільярда за інвестиційним планом AENA) під сумнівним екологічним приводом. Зараз є надія на виправлення ситуації.

Після інвестиційної посухи настає певний інвестиційний «дощ»: одночасно здійснюються 200 модернізаційних заходів: нові контактні мережі, сигналізація, ліквідація переїздів, подвоєння колій, нові гілки. Очевидно, що в такій щільній мережі деякі з цих заходів сприяють збоям. Зростає кількість інцидентів, які викликають виправдане обурення населення.

Але в кінці тунелю є світло: у січні 2026 року почнуть надходити 72 нові поїзди для Rodalies з 110 замовлених Renfe. Тим часом завершується передача повноважень Generalitat, що є давньою вимогою. Нещодавно було домовлено з залізничною компанією та ADIF про покращення інформації та механізмів переходу, а також про створення місцевого технічного офісу для контролю за процесом… Але закликів до терпіння недостатньо. Нікому не спало на думку про термінові заходи, такі як створення густої замісної, тимчасової мережі автобусів, які можна було б мобілізувати в момент кожного інциденту. За невеликих ресурсів це знизило б напругу. Це входило б до компетенції дискусійної міністра Панеке. Але про це потрібно подумати.