Усе в Сьюзан Нейман (Атланта, США, 70 років) випромінює це відчуття берлінського: місто, вражене історією, роками Стіни, контркультура, космополітична столиця, відкрита до світу, певна дезорієнтація, що дозволяє дивитися на країни водночас зсередини та ззовні.
Одним із побічних наслідків появи в політиці таких фігур, як Дональд Трамп — і не лише він — є те, що вони склеротизують каталог можливих реакцій. Захисники ліберальної демократії можуть хіба що хапатися за голову, стискати кулаки та шукати підтримки тих, хто, як і ми, шкодує про руйнацію багатьох передумов, які уможливили десятиліття процвітання. Це жах, варварство та скандал із непередбачуваними наслідками. До цього доходять (майже) всі.
Загадка, яка стосується кожної людини на планеті, – їжа. Бріла-Саварен у своїй праці «Фізіологія смаку» (1825) писав: всесвіт ніщо без життя, а все, що живе, – живиться. Їжа – це майже все: культура, політика, економіка, екологія, біологія, хімія, а також щоденне задоволення. Але тривалий час вона була лише виноскою в книгах західної філософії (порівняно з обсягами, присвяченими, наприклад, душі чи буттю).
