Насильницьке зникнення
Відкриття «пекла» в Теучитлані: «Єдина правда – зниклі безвісти нікому не потрібні»
І «ранчо жахів» відчинило свої двері
Мексиканський Освенцим, як його вже встигли назвати, – це місце посеред скошених полів цукрової тростини, куди можна потрапити через чорні залізні ворота з кульовими отворами. Всередині майже нічого не залишилось: випалена земля з чотирма запиленими пальмами, брудні ванні кімнати та три криті бляхою навіси.
Ранчо в Теучітлані відчиняє двері: «Тут вже нічого немає, все вивезли»
Візит до тренувального табору організованої злочинності
Візит до тренувального табору організованої злочинності, виявленого в Теучітлані (Халіско), викликав невдоволення серед груп шукачів, які не знайшли нічого з того, на що сподівалися. Лише зловісний сценарій фільму.
Слідчі вже забрали все, що могло бути доказом. «Тут нічого немає, це знущання, вони все вивезли, навіщо нас привезли», — казала жінка, яка шукає свого сина вже сім років, сім місяців і 20 днів.
Саме знущанням назвали вони тур, організований Генеральною та державною прокуратурами.
Інвентар терору: 1300 речей знайдено в центрі знищення в Теучітлані, Мексика
У Теучітлані відкрилася безодня, з якої вийшов жах. Він повний пилу, зморщений та з дірками. Його можна виміряти, побачити та доторкнутися. Він поміщається у 18 валізах та 170 рюкзаках. У боксерських рукавичках. У 154 парах взуття без власників, у всіх цих кольорових блузках. Скільки людей вкривалися десятками ковдр, знайдених на ранчо Ізагірре? Кому належать 305 пар штанів, знайдених у центрі знищення? Що сталося з їхніми власниками? Де вони зараз? У країні, де понад 124 000 зниклих безвісти, саме інвентаризація зібрала весь терор Мексики.