Декількома словами
У статті розглядається еволюція сприйняття часу від сонячних годинників до соціальних мереж. Автор підкреслює важливість носіння годинника як засобу захисту від інформаційного перевантаження і радить свідомо ставитися до використання часу, не дозволяючи соціальним мережам контролювати його.
Питання може здатися простим, але воно дуже влучне
Питання може здатися простим, але воно дуже влучне: нещодавно один користувач «Твіттера» поцікавився, як люди прокидалися вчасно до винайдення будильників. Це питання демонструє, як змінилося наше уявлення про час.
Значну частину історії людства нас будили сонячне світло, спів півня або галасливі сусіди. Вже в часи греко-римської цивілізації використовувалися сонячні годинники та клепсидри (водяні годинники), а також церковні дзвони, що «відзначали час богослужінь, на яких були присутні священнослужителі, особливо ченці».
Також використовувалися свічки з цвяхами, що дозволяли визначати проміжок часу.
Перші годинники на вежах і дзвіницях з'явилися в XIV столітті. До того, зустрічі призначалися на світанку, а час визначався за дзвонами. Більшість видів діяльності, як-от сільське господарство, були прив'язані до сонця.
Потреба в суворих графіках
Потреба в суворих графіках виникла з розвитком торгівлі, промислової революції та, особливо, з появою залізниць. Потяги мали прибувати за розкладом, і цей розклад мав бути єдиним на великій території. До того, місцевий час визначався за сонцем, але для організації залізничного руху в масштабах країни потрібен був єдиний стандарт. Саме тоді країни почали встановлювати офіційний час.
Годинники залишалися дорогими, і мало хто міг їх собі дозволити. З появою кварцових механізмів у 1970-х і 1980-х роках вони стали доступнішими, а згодом мобільні телефони забезпечили абсолютну точність і можливість встановлювати будь-яку кількість будильників. І все ж, ми продовжуємо спізнюватися, виправдовуючись повідомленнями «вже в дорозі», навіть якщо ще не встали з ліжка.
Носити годинник стає все менш популярним, але я раджу не відмовлятися від цієї звички. Годинник – це засіб захисту: щоб дізнатися час, не потрібно діставати телефон. Витягнувши телефон, ми не лише подивимось котра година, а й зануримось у соціальні мережі, де нас чекає чергова нісенітниця.
Ми перейшли від сонячного часу до часу церковних дзвонів, потім до залізничного часу, а тепер живемо в епоху соціальних мереж, де час втрачає свою цінність.
Тому варто носити годинник. Щоб протистояти інформаційному потоку, який заважає нам думати про майбутнє, потрібно повернути контроль над своїм часом і не реагувати на кожну новину як на сигнал тривоги.
