Реакційне мислення та фальсифікація минулого

Реакційне мислення ідеалізує та фальсифікує минуле, яке насправді ніколи не існувало, але до якого прагнуть повернутися, як до своєрідного Едему, на противагу сьогоденню, заплямованому жахливими речами, такими як woke-мислення, Me Too, дослідження рабства як одного з ключових моментів історії США, порядок денний 2030, кліматична криза або рівність прав незалежно від кольору шкіри, статі чи релігії.

За абсурдом митної війни, розв'язаної Дональдом Трампом, яка може призвести світову економіку та його власну країну до рецесії, ховається не лише проблема в торговому балансі, але й ностальгія за ідеалізованою Америкою, яка зупинилася в п'ятдесятих роках, до хіпі та великих змін шістдесятих.

Білл Брайсон та його погляд на американське життя

Окрім надзвичайного оповідача про подорожі та ґрунтовного й кумедного популяризатора, американський письменник Білл Брайсон є великим літописцем американського життя через такі книги, як «Зроблено в Америці» або «Загублений континент», яка починається зі славетної фрази: «Я народився в Де-Мойні. З кимось це мало статися», що підсумовує відчуття, що Середній Захід — це те саме, що бути ніде.

У нього також є чудова книга спогадів «Пригоди та нещастя Хлопчика-блискавки» (RBA, переклад Пабло Альвареса Еллакуріа), в якій він описує своє дитинство в омріяній Америці п'ятдесятих років.

«Я не можу уявити, щоб протягом історії було місце чи епоха приємніші, ніж Сполучені Штати в 1950-х роках», — пише він у книзі, в якій, попри розповідь про його щасливе дитинство в Айові, він жорстоко описує інституційний расизм, від якого страждали чорношкірі, та антикомуністичну істерію, яка різко обмежила свободи багатьох американців.

«Жодна країна до того часу не знала такого процвітання. Вона не зазнала бомбардувань і майже не мала конкурентів. Єдине, що мали робити американські компанії, — це перестати будувати танки та лінкори та почати виробляти автомобілі Buick і холодильники Frigidaire... І вони це зробили. До 1951 року, коли я народився, майже 90% домогосподарств країни мали холодильники, і майже три чверті мали пральні машини, телефони, пилососи та газові чи електричні плити, про які решта світу могла лише мріяти. Американці володіли 80% світової побутової техніки, контролювали дві третини світових виробничих потужностей і виробляли понад 40% електроенергії, 60% нафти та 66% сталі планети. 5% населення світу, тобто Сполучені Штати, мали більше багатств, ніж решта 95%».

Трамп мріє про ту Америку, в якій народився Білл Брайсон, ніби минуле може повернутися і ніби суспільство не змінилося з того часу. Символ того, що залишилося від того втраченого світу, знаходиться в одному з найбідніших і найжорстокіших міст країни, яке колись було символом промислової могутності, Детройті, розташованому в тій самій географічній зоні, що й рідна Айова автора «Короткої історії майже всього».

Музей мистецтв Детройта

Музей мистецтв Детройта розташований на нічийній землі, між центром міста, який більш-менш відновлений, і районами, покинутими напризволяще, з покинутими будинками та кварталами, які здаються витягнутими з фільму про зомбі.

«Весільний танець», картина 1566 року Пітера Брейгеля Старшого, що належить Музею мистецтв Детройта.

Місце, де він розташований, робить цей музей, один з найкращих у Сполучених Штатах і світі, особливо приголомшливим. Це будівля в стилі ар-деко, в якій зберігається 65 000 творів мистецтва, що відображають багатство та міць американської автомобільної промисловості, епіцентром якої був Детройт.

Тут є не лише картини Піссарро, Клода Моне, фрески Дієго Рівери: це був перший американський музей, який придбав Ван Гога, автопортрет 1887 року, який він придбав у 1922 році.

Особливу увагу привертають два шедеври: Караваджо 1598 року, «Марта і Марія Магдалина», тому що у світі дуже мало картин цього художника, і одне з найвідоміших полотен Пітера Брейгеля Старшого, «Весільний танець», 1566 року, одна з тих робіт, які з'являлися на незліченних обкладинках книг і плакатах.

Перший був придбаний у 1973 році, коли місто прямувало до занепаду, а другий — у 1930 році, коли починалося масове виробництво автомобілів.

Під час кризи, яка призвела Детройт до банкрутства і перетворила життя його найбідніших мешканців — тих, кому не було куди йти — на пекло, місто планувало продати деякі з цих картин, щоб відновити комунальні послуги, такі як громадський транспорт, але це було неможливо, тому що ніхто не мав права їх продавати. Насправді вони належать минулому міста, яке було і яке не повернеться.

Проблема мита Трампа полягає не лише в його нульовій економічній логіці, а й у мрії про індустріальну Америку, в якій він виріс (народився трохи раніше за Брайсона, в 1946 році), в якій все було на своїх місцях і соціальна та расова несправедливість були цілком прийнятними.