Російське вторгнення в Україну, безкарність Ізраїлю та параліч ООН

Російське вторгнення в Україну, безкарність, з якою Ізраїль чинить усілякі злочини в Газі та на Західному березі річки Йордан, аж до оголошення про депортацію понад двох мільйонів палестинців з їхньої батьківщини, демонструють паралізовані Організації Об'єднаних Націй, нездатні виконувати роль, яку їм надає статут, — «захисника територіальної цілісності держав, гідності та цінності людської особистості, рівних прав чоловіків і жінок, великих і малих націй». І все ж, збереження системи ООН сьогодні є більш фундаментальним, ніж будь-коли.

Звісно, президент Трамп не заперечував би, якби вона зникла, як свого часу зникла Ліга Націй, оскільки він прагне повернутися до світу простого і жорстокого здійснення влади, з зонами впливу, розмежованими ним самим. Звісно, Путін порушив територіальну цілісність України і має намір силоміць затягнути решту країни у свою зону впливу. Все це правда, але, незважаючи на це, ООН є форумом, який Європа та решта світу повинні захищати всіма силами, тому що на ньому Сполучені Штати, Росія та Ізраїль виставляються напоказ знову і знову. Трамп може покинути ООН, але Китай і ще 191 країна, швидше за все, залишаться там. Кожного разу, коли ці країни голосують, а Сполучені Штати накладають вето, це показує, що норма все ще існує, що Сполучені Штати, Ізраїль чи Росія ігнорують її, але цей основоположний Статут все ще існує, і є важливі країни, які хочуть продовжувати його підтримувати.

Важливо, що понад 190 країн світу кажуть «ні» цьому порушенню міжнародного порядку, узгодженого в 1945 році, міжнародного порядку, який був створений на службі Сполучених Штатів і який сьогодні може бути, як не дивно, більш цікавим для Китаю. У Трампа, Путіна і Нетаньяху завжди буде на цьому міжнародному форумі хтось, хто скаже їм, що вони порушують узгоджений порядок, що вони не мають рації, і що принцип територіальної цілісності та гідності людини все ще діє.

Блокування, яке здійснюють Трамп і Путін, і нездатність Європи, принаймні, засудити злочини ізраїльського уряду, поставили нинішнього Генерального секретаря ООН, португальця Антоніу Гутерріша, в дуже складне становище, і він залишається практично паралізованим. Можливо, в цей час на чолі ООН потрібна була людина з більшим характером і наполегливістю, але мандат Гутерріша закінчується лише наприкінці 2026 року. Сподіваємось, його змінить хтось з характером і енергією. Оскільки досі було дев'ять генеральних секретарів, і всі чоловіки, було б доцільно, щоб цього разу обрали жінку. Є достатньо кандидаток з досвідом і характером. Згідно зі Статутом ООН, призначення здійснюється Генеральною Асамблеєю за поданням Ради Безпеки (15 членів, п'ять з правом вето).

Як би погано ми не сприймали роль ООН на даний момент, варто згадати пораду другого Генерального секретаря, шведа Дага Хаммаршельда, в особливо важкий період Холодної війни, який закликав країни-члени не відмовлятися від цього нового багатостороннього порядку, заснованого на нормах і захисті людської гідності, що народився в 1945 році: «Ніколи не вимірюйте висоту гори, поки не досягнете вершини. І тоді ви побачите, наскільки вона була низькою». Хаммаршельд був надзвичайно активним дипломатом, який брав участь у деколонізації Африки та боровся за покращення умов життя палестинців на Близькому Сході. Він загинув при виконанні службових обов'язків у 1961 році в авіакатастрофі, обставини якої так і не були з'ясовані. Незадовго до цього, виступаючи перед Шведською академією, він виголосив важливу промову: «Я вірю, що ми повинні померти гідно, щоб принаймні гідність могла вижити».