Я зрозуміла, що Маріо відходить від нас одного вечора в Королівській іспанській академії, тому що почула, як він, плутаючи дві непов’язані реальності, розмовляв з нами дорогою до зали пленарних засідань. Я вважала за краще думати, що плутаюся я, але не могла перестати боятися за нього. Часто, читаючи Вірджінію Вулф, її романи та її щоденники, особливо, я уявляла, як це було б для неї – відчувати слизькі ділянки в узгодженості свого мислення.

Книга Вірджинії Вулф «Власна кімната» (в каталонському перекладі, Angle Editorial, 2024) змусила читачок вважати авторку палкою феміністкою. Це не зовсім так.

Є автори, чия творчість здобуває безсмертя

Приготування їжі – базова людська навичка