Декількома словами
Історичні роздуми про війну, мир та героїзм від Вітгенштейна, Юнгера та Леніна демонструють різні погляди на конфлікт. На тлі сучасної війни в Європі, ці роздуми підкреслюють необхідність відмови від абстрактного пацифізму чи революційного запалу на користь практичної та рішучої підтримки України в її обороні.
В одному із записів щоденника Людвіга Вітгенштейна 1930 року читаємо: «Правда, треба вміти жити й на руїнах будинків, де звик жити. Але це важко. Людина звикла до тепла й комфорту кімнат, хоч і не усвідомлювала цього. Але тепер, блукаючи руїнами, вона це знає». Що мав на увазі автор «Логіко-філософського трактату» в той момент, що було в нього на думці?
Трохи далі він каже: «Я не можу, тобто не хочу відмовлятися від насолоди. Я не хочу відмовлятися від насолоди і не хочу бути героєм». Записки Вітгенштейна в щоденнику примхливі, не дотримуються жодної нитки, перескакують з одного на інше, від особистої деталі до роздумів про кольори, про музику, про його філософські положення.
Згадка про життя «на руїнах будинків» нагадує те, що відбувається під час війн. Падає бомба, і все скінчено. Той колишній спокій, речі, що були поруч і надавали сенсу щоденному життю, схованка для мрій — усе це зникає, і те, що є, що залишається, — це лише негода.
Ніхто не хоче війни, ніхто не хоче відмовлятися від насолоди, ніхто не хоче бути героєм. Або майже ніхто. Ернст Юнгер був одним із тих ентузіастів, які 1914 року вірили в перетворювальну силу насильства для реалізації своїх проектів патріотичної величі. Тож він записався до армії, щойно зміг, і незабаром опинився на фронті. «Видовище розтерзаних гранатами залишило мене абсолютно холодним», — пише він у своєму «Щоденнику війни (1914–1918)». Через деякий час він фіксує результат одного з епізодів, до якого привела його мужність: «За винятком деяких дрібниць, таких як рикошети та розриви, загалом я отримав щонайменше чотирнадцять влучень, а саме: п’ять пострілів з гвинтівки, два уламки гранати, одна шрапнельна куля, чотири уламки ручної гранати та два — від пострілів з гвинтівки, які, з вхідними та вихідними отворами, залишили рівно двадцять шрамів».
В Європі триває війна, і тепер всюди говорять про переозброєння. У серпні 1914 року Ленін наказав більшовикам у Думі «урочисто заявити в Зборах про свою опозицію до війни та бажання бачити Росію переможеною», — пояснює Елен Каррер д’Анкосс у своїй книзі «Ленін». Потім вона також розповідає, що в Берні, де жив революційний лідер, він зібрав своїх і сказав їм: «Ця війна — імперіалістична. Війна грабунку. Ми не повинні вимагати миру. Це гасло священиків. Гаслом пролетаріату має бути перетворення війни на громадянську війну, щоб назавжди знищити капіталізм».
Батьківщина, революція, мир. «Щасливий той, хто хоче бути праведним не через боягузтво, а через почуття праведності або через повагу до інших», — пише Вітгенштейн. «Моя праведність, якщо я праведний, найчастіше походить від боягузтва». У таких турботах перебуваємо ми, європейці, сьогодні.
Колись Вітгенштейн виступав проти пацифізму Бертрана Рассела під час Першої світової війни. Політичні розбіжності між націями, дорікав він, не вирішуються твердженням очевидних речей. «Усі віддають перевагу миру перед війною, — ніби сказав він йому». І пішов записуватися до австро-угорської армії. Сьогодні ж необхідно продовжувати захищати Україну.
Артем Гриценко — Спеціаліст зі створення вірусного контенту. Використовує інтригуючі заголовки, короткі абзаци та динамічну подачу.
