В рамках Міжнародного інституту інтелектуальної співпраці, створеного ООН, у Парижі між 1924 і 1937 роками відбувалися безперервні розмови, або колоквіуми (entretiens), для обговорення минулого, сьогодення та майбутнього Європи в історичний момент між двома світовими війнами, коли здавалося необхідним ґрунтовний аналіз цивілізації континенту.
В одному із записів щоденника Людвіга Вітгенштейна 1930 року читаємо: «Правда, треба вміти жити й на руїнах будинків, де звик жити. Але це важко. Людина звикла до тепла й комфорту кімнат, хоч і не усвідомлювала цього. Але тепер, блукаючи руїнами, вона це знає». Що мав на увазі автор «Логіко-філософського трактату» в той момент, що було в нього на думці?
Рух «Синій вершник» (Der Blaue Reiter) вплинув на світ мистецтва, як жоден інший. Заснована Василем Кандінським і Францом Марком, ця спільнота стала піонером абстрактного мистецтва, своєрідною «війною» проти реалізму. Музей Kupferstichkabinett у Берліні вперше представляє велику колекцію робіт цього руху на виставці «Космос «Синього вершника»: Від Кандінського до Кампендонка».
У божевіллі руйнування Європи вагому роль зіграла етнографічна розповідь кінця I століття, написана Корнелієм Тацитом і названа «Origine et situ Germanorum» (Про походження та розташування німців, відома як «Germania»). Вона починається так: «Германія в цілому відокремлена від галлів, ретів і паннонців річками Рейн і Дунай, від сарматів і даків взаємним страхом і горами: решту оточує Океан, охоплюючи великі півострови та неосяжні простори островів, нещодавно були відомі деякі народи та їхні королі, яких війна вивела на світло».