Політична культура мільйонерів досягла того, що політична неграмотність знедолених перетворилася на активізм проти самих себе. Я слухаю по радіо американського робітника, який хвилюється, бо не може звести кінці з кінцями. Він підтримує підвищення мит, які Трамп запроваджує проти інших країн. Треба ж компенсувати: бідність загрожує його дітям. Потім я слухаю економічні новини про фондову біржу. Є американські мільйонери, які безтурботно втрачають мільярди доларів.

Дуже цікаво, що американський робітник, виборець Дональда Трампа, вважає винним у своїй бідності не мультимільйонерів, що купаються в доларах, а мексиканського чи європейського селянина, який експортує піт свого чола. Трамп говорить жахливі речі, але варвар — не дурень.

Сполучені Штати стали антиєвропейською та антиіспанською небезпекою, але загроза для Європи та Латинської Америки — це не США, а нова аристократія, яка має засоби переконати знедолених виборців, що їхня бідність спричинена не безмежною жадібністю спекулянтів. Це нові форми диктатури.

Захищати Європу — це, перш за все, захищати себе від європейського майбутнього, готового зруйнувати соціальну державу, рамки рівності та співіснування, які відмовляються плутати свободу із законом сильнішого.

Читачі Гальдоса, Марії Самбрано чи Анхеля Гонсалеса навчилися не довіряти іспанському патріотизму касиків (місцевих вождів). Трамп зараз проголошує «день звільнення», щоб захистити свободу мільйонерських спекуляцій коштом злиднів бідних усього світу. Він роками займається бізнесом на американській бідності. Втрата сорому імперською владою висвітлює панівну жалюгідну реальність.

Повернімося до політичної культури солідарності. Варто пояснити голодним світу, хто ставить під загрозу їхній мир та добробут їхніх родин.