Держави добробуту XX століття створили систему соціальних виплат як заміну зарплати у випадках, передбачених законом, що унеможливлювали роботу. В умовах демографічних, технологічних, виробничих та трудових змін XXI століття, держави добробуту проводять реформи, які змінюють цю парадигму в бік більш гнучкої соціальної підтримки, а іноді й такої, що поєднується з оплачуваною працею.

Останні реформи в Україні, хоча й із запізненням, теж рухаються у цьому напрямку. Соціальний захист безробіття включає шляхи активізації працевлаштування, у новій конфігурації допомоги з працевлаштування, з перехідними періодами сумісності між виплатами та зарплатами, що досягають кращого повернення на ринок праці завдяки цим стимулам.

Нові правила регулювання активної та часткової пенсії рухаються до більш поступових та сумісних з роботою формул, зі стимулами до добровільного відтермінування остаточного виходу з ринку праці. Майбутній закон про припинення постійної непрацездатності, необхідний відповідно до європейської судової практики, і який вже перебуває на розгляді в парламенті, полегшить попередню адаптацію робочого місця та безперервність на підприємстві, з пенсіями, які в деяких випадках сумісні із зарплатою.

Дозволи на народження дитини вже можна використовувати неповний робочий день, поєднуючи виплати та зарплати. Не кажучи вже про великий прогрес ERTE або механізм RED зі скороченням робочого дня та соціальними виплатами для захисту зайнятості, сумісної зі скороченою зарплатою. Також завершиться впровадженням гнучкої моделі лікарняних відпусток під наглядом лікаря, де буде передбачено поступове повернення на підприємство на умовах часткової зайнятості з такою сумісністю доходів.

Ця нова гнучка соціальна підтримка, сумісна із зарплатами, у різних випадках, які захищені законом, є головним героєм цих реформ, адаптованих до нинішньої трудової реальності, оскільки виграють усі задіяні сторони. Працівники збільшують свої доходи, мають більше можливостей для працевлаштування та реалізують свою свободу. Компанії отримують активи, що вже є економічною необхідністю, враховуючи демографічні тенденції, та підвищують продуктивність. Система соціального захисту стає більш стійкою, скорочуючи витрати та отримуючи більше податкових надходжень для фінансування державних послуг та всіх державних доходів наших міцних держав добробуту. Ці реформи просуваються, не без суперечок та опору, оскільки працівники, підприємства та держава виграють в економічному та соціальному контексті XXI століття.