«Моя історія відрізняється від більшості тих, які ви чули. По-перше, тому що 1,5 мільйона єврейських дітей були вбиті під час Голокосту, а я вижила. Більшість тих, хто вижив, зробили це, ховаючись у християнських домів
Його найвідоміша праця, «Захор», закінчується питанням: «Що, якби протилежністю забуття була не пам'ять, а справедливість?». Сам Єрушалмі так і не відповів на це питання до своєї смерті у 2009 році, і не потрудився пояснити, що він мав на увазі. І все ж, це гарна відправна точка для роздумів про значення та силу пам'яті в момент, коли ця пам'ять стикається з новими і нестерпними викликами.
7 жовтня 2023 року Омер Шац (Тель-Авів, 44 роки) отримав дзвінок від матері з Флоренції. Її рейс до Ізраїлю скасували. Перевіривши новини, він побачив жахливі події. «Я зустрів сусідку і розповів їй про побачене. Вона запитала, що буде далі. Я відповів: «Думаю, реакцією буде геноцид», — згадує він.
Звіти неурядових організацій та позов ПАР проти Ізраїлю до Міжнародного суду ООН (МС), до якого 6 червня приєдналася Іспанія та інші країни, схоже, підтверджують його побоювання.
Сьогодні ввечері я відкрив Instagram на своєму iPhone, і перше, що побачив, — відео Румейси Озтюрк, турецької аспірантки Університету Тафтса (Массачусетс), затриманої ICE, Службою імміграційного та митного контролю США. Озтюрк йшла вулицею, коли до неї підійшов агент у цивільному, прихований під толстовкою з капюшоном, і схопив її за зап’ястя, поки другий агент швидко наблизився, щоб вирвати телефон з її рук. Обидва агенти затиснули Озтюрк. За кілька секунд з’явилося більше.
«Пам'ять про Голокост була зловмисно використана для виправдання як винищення Гази, так і надзвичайного мовчання, яким відповіли на це насильство». (Винищення означає дію повного усунення чогось, ніби виривання з коренем). Це пише в одному з нещодавніх авторитетних видань Омер Бартов, ізраїльтянин, професор європейської історії та німецьких студій в Університеті Брауна в США, та один із провідних світових фахівців з ідеологічної обробки комбатантів, воєнних злочинів та геноциду.
Новини про бойові підрозділи, сформовані з колишніх в'язнів по обидва боки війни в Україні — як-от український батальйон «Алькатрас» — повернули мене до старих романів Свена Гасселя. У них ідеться про солдатів штрафного полку німецької армії часів Другої світової війни. Я прочитав одну з 14 написаних ним книг, яка ще чекала своєї черги — «Кривава дорога». Розмірковуючи про дисциплінарні батальйони, я несподівано занурився в зовсім інший роман — жахливу «Хатинь» (1971) Алеся Адамовича, що нещодавно вийшла іспанською.
На початку листопада 1998 року адвокат Філіп Сендс стояв зі своєю дружиною Наталією перед дерев’яними воротами кладовища Пантен на околиці Парижа. Він приніс новину, яка не мала стосунку до візиту на цвинтар: представники чилійського диктатора Августо Піночета, заарештованого в Лондоні на вимогу іспанського судді Бальтасара Гарсона, запропонували йому взятися за його захист. Піночета звинувачували у найтяжчих злочинах і вимагали його екстрадиції; йшлося про те, щоб довести його імунітет від юрисдикції англійських судів і, отже, неможливість екстрадиції до Іспанії.
Потужний землетрус магнітудою 7,7, що стався у п'ятницю в центральній М'янмі, завдав нищівного удару країні, яка вже чотири роки роздирається громадянською війною. Інформація від правлячої військової хунти надходить дуже повільно, і точна кількість жертв залишається невідомою. Однак міжнародні експерти попереджають, що вона може бути дуже високою, оскільки поштовх стався на малій глибині (10 кілометрів) у густонаселеному регіоні з поганою інфраструктурою.
Агенти імміграційної служби затримали Румейсу Озтурк, яка у 2024 році підписала статтю в університетській газеті, де закликала припинити фінансування компаній, пов'язаних з Ізраїлем, і згадувала про «палестинський геноцид» у Газі.
Її візу було анульовано. За офіційною версією, Озтурк «підтримувала Хамас». Адвокати стверджують, що її затримали за реалізацію права на свободу слова.
