Нова комедія француза Квентіна Дюп'є

Minecraft: від відеогри до кінофеномену

З усіх фізичних змін, з якими може зіткнутися актор, зміна зачіски — одна з найменш агресивних. Хоча в деяких випадках стрижка або фарбування можуть бути не менш помітними. Саме це сталося з американським актором Джорджем Клуні, якому 6 травня виповниться 64 роки, і який залишається одним із найпривабливіших чоловіків Голлівуду. Нещодавно йому довелося відмовитися від свого культового сивого волосся заради нової ролі на Бродвеї.

Сучасні суспільства стали настільки складними, дивними та незбагненними, що настав момент, коли певні фільми, що претендують на роль футуристичних дистопій, практично не відрізняються від сучасної реальності. Або, що майже ще більше турбує, випадок творів, які, показуючи достовірні події та перевірені факти, виявляються настільки неймовірними, що їх можна сприйняти лише як дивовижні футуристичні ситуації, далекі від ідеалу.

Швейцарія – дивна країна для кінематографа. Як влучно зауважив Гаррі Лайм, зловісний персонаж Орсона Веллса у фільмі «Третя людина»: «Пам’ятаєш, хтось сказав: в Італії за 30 років панування Борджіа був лише терор, війни та різанина, але з’явилися Мікеланджело, Леонардо да Вінчі та Ренесанс. У Швейцарії ж мали 500 років любові, демократії та миру. І яким був результат? Годинник із зозулею».

Квітень часто вважається місяцем неофіційного початку літнього сезону в Голлівуді. Що це означає? Що, з більшим чи меншим успіхом, після місяців затишшя великі студії починають випускати свої найбільші фільми, покликані заповнити кінотеатри та стати літніми блокбастерами. Цього року українські та світові кінотеатри особливо потребують пожвавлення, як травневого дощу.

Нуар, з його темними куточками душі, втомленими антигероями, цинічними, корумпованими та жорстокими суспільствами, фаталістичним песимізмом і відчуттям недовіри, здається, переживає підйом у своєму неонуарному варіанті: часи сучасності та простори, відмінні від класичного американського. Настали часи соціальної безнадії, і всі ці характеристики ідеально підходять для наших днів агоністичного лицемірства.

Створити фільм від щирого серця, що виростає з болю та гумору. Саме життя. Так легко сказати, так складно досягти. Саме це вдалося американському творчому дуету Алексу Томпсону та Келлі О’Салліван у їхній третій стрічці «Примарне світло» (Ghostlight). Це твір про любов до театру, який перетворюється на кінематографічну терапію. Прискорений курс милосердя та провини, де головними героями є родина, вражена трагедією, яка вибирається з прірви завдяки співчуттю.

«З усіх істот, що мають розум і душу, немає нещаснішого виду, ніж жінки». Ця знаменита фраза з «Медеї» Евріпіда визначає глибокий розпач, з яким актриса Анхела Сервантес грає Алекс, акторку-початківвицю, зґвалтовану знайомим під час новорічної вечірки. «Лють» — це, можливо, надто буквально, фільм нутрощів, де здирання шкіри з тварин — конкретно, двох кабанів — стає частиною інтимного екзорцизму, який проводить головна героїня. Цікавий настільки ж, наскільки й надмірний, фільм тримається на видатній акторській роботі Сервантес.

Студія Marvel повертає частину своєї колишньої слави найнесподіванішим чином. За допомогою статичного кадру зі стільцями з іменами акторів у соціальних мережах, продюсерська компанія розкриває кастинг для нової пригоди своєї найочікуванішої групи: «Месники: Судний день», що вийде в кінотеатрах 1 травня 2026 року. У дописі можна прочитати заклик «зайняти місце», що натякає на режисерські стільці.