Декількома словами
Ситуація в Сирії залишається вкрай напруженою навіть після повалення режиму Асада. Насильство проти алавітської меншини та інших релігійних груп свідчить про глибокий розкол у суспільстві та ставить під загрозу процес національного примирення. Новий уряд стикається з серйозними викликами, включаючи забезпечення безпеки всіх громадян, подолання наслідків багаторічної війни та побудову інклюзивного суспільства.
Після повалення режиму Башара Асада в грудні минулого року, Сирія, далека від стабілізації, переживає тривожні епізоди насильства, які забрали життя сотень людей. Збройне повстання в прибережних провінціях Латакія і Тартус, що включає захоплення офіційних будівель, військові облоги та позасудові страти як проурядових бойовиків, так і захоплених повстанців, є нагадуванням про те, що довга громадянська війна в Сирії, яка розпочалася в 2012 році, не закінчилася з приходом до влади тимчасового президента, ісламіста Ахмеда аль-Шара.
Стратегічна азійська країна занурена в ситуацію глибокого політичного та соціального розколу, системної недовіри між різними релігійними громадами та кривавої спадщини років конфлікту, глибокі шрами якого ускладнюють примирення. Минулого тижня соціальні мережі були заповнені зображеннями холоднокровних вбивств, побиття та приниження алавітської меншини (до якої належав повалений Ель-Асад). Їх поширювали самі винуватці злочинів, посилюючи колективний психоз і заклики до помсти, проти яких мало що могли вдіяти телевізійні звернення Аль-Шара із закликами до національної єдності. Свідчення очевидців розповідають про спалення цілих алавітських сіл і вбивства людей похилого віку та дітей лише за приналежність до переможеної меншини. Інші сирійські релігійні меншини, такі як християни та друзи, вимагали від нової ісламістської влади гарантувати їхню безпеку.
Завдання, яке стоїть перед Аль-Шара, непросте і викликає побоювання. До складного і конфліктного мозаїчного складу меншин додаються такі заходи, як запропонована цього четверга тимчасова Конституція, яка ставить Сирію під мандат салафітської групи «Хаят Тахрір аш-Шам» (HTS) на п'ять років і де ісламський закон є основним джерелом юриспруденції. Все це поєднується з певним визнанням свободи слова та преси та обіцянкою поваги до прав людини. Міжнародна спільнота повинна залишатися відданою Сирії, надаючи необхідну гуманітарну допомогу та дипломатичну підтримку, щоб забезпечити інклюзивний перехідний процес, який беззастережно поважає права всіх громад. Сирійський сценарій зовсім не вирішився після падіння диктатури, і хоча пріоритети міжнародної дипломатії змістилися на інші конфлікти, що мають більший вплив, як-от Україна, залишення Сирії може призвести до ще більшої нестабільності в регіоні, відродження екстремістських груп, які не нейтралізовані, або до придушення зародкової демократії.
