«В одному селі у Ла Манчі...» Цей рядок з безсмертного «Дон Кіхота» Мігеля де Сервантеса звучить понад 140 мовами світу. Саме завдяки невтомній праці перекладачів література долає кордони, даруючи нам знайомство з Алонсо Кіхано, доктором Франкенштейном та його створінням, Гамлетом, Еммою Боварі, Анною Кареніною, Вільямом Баскервільським чи Грегором Замзою. Без перекладачів не існувало б поняття «світової літератури», проте часто забувається, що перекладачі – це теж творці.

Кожен переклад унікальний. Вибір слів, неповторний подих пунктуації, ритм, стиль – все це належить перекладачеві й органічно вплітається в тканину авторського тексту. Однак стрімкий розвиток генеративного штучного інтелекту (ШІ) ставить під загрозу цю титанічну працю. Перекладачі б'ють на сполох: їхні твори використовуються для «навчання» програм ШІ без їхнього дозволу, зневажаючи авторські права та порушуючи європейське законодавство про інтелектуальну власність.

Ця гостра тема стала однією з ключових на IV Професійній зустрічі видавничих перекладачів, що відбулася в Паленсії 4–5 квітня. Захід, організований асоціацією ACE Traductores (заснована 1983 року для захисту перекладачів) та Іспанським центром репрографічних прав (Cedro), зосередився на захисті прав перекладачів від незаконного використання їхньої праці генеративним ШІ компаніями та навіть державними установами.

«Перекладач вважається автором. Не оригінального твору, а похідного, але з юридичної точки зору він такий самий автор, як і письменник», – наголошує Хав'єр Діас де Оларте, юридичний директор Cedro. Він нагадує, що європейське законодавство про інтелектуальну власність базується на директиві ЄС 2001 року, адаптованій до цифрової ери, та доповненій директивою 2019 року про авторське право на єдиному цифровому ринку. В Іспанії діє Закон про інтелектуальну власність, який гарантує авторам виключні права на відтворення, розповсюдження, публічне сповіщення та переробку їхніх творів. «Будь–яке використання, чи то в середовищі ШІ, чи поза ним, має відповідати цим правовим рамкам. Це означає, що потрібен дозвіл автора. А цього не дотримуються. Наскільки нам відомо, ніхто не запитував дозволу в авторів для численних міжнародних та іспанських проєктів ШІ», – зазначає Діас де Оларте.

Директива 2019 року ввела виняток щодо «видобутку даних» (data mining), який часто згадують останнім часом. Він дозволяє масову обробку творів для отримання статистичних результатів у наукових дослідженнях чи для аналізу тенденцій. Однак цей виняток, на думку експертів, неправомірно використовують для навчання ШІ без відома та згоди авторів. «Кажуть, що видобуток даних дозволяє тренувати системи ШІ, але я так не вважаю. Потрібно розмежовувати видобуток даних і навчання ШІ. Перше не призначене для навчання машини, тим паче машини, яка потім може створювати щось подібне до людської творчості й конкурувати з нею. Одне – це чисте дослідження, інше – промислове виробництво. Очевидна шкода вже завдана і продовжує завдаватися просто зараз», – пояснює Діас де Оларте.

Марта Санчес–Ньєвес, перекладачка російської літератури (від Толстого та Достоєвського до сучасних авторів) та президентка ACE Traductores, визнає стурбованість сектору щодо розвитку генеративного ШІ. «Найбільше непокоїть можлива втрата робочих місць. Кілька місяців тому вже був випадок, коли книгу видали іспанською в перекладі ШІ. Виникла суперечка, бо навіть авторка оригіналу не знала про це і була дуже обурена. Причому авторка з США, тобто перекладачів з англійської точно не бракує». Йдеться про книгу «Кафе з ароматом гарбуза» Лорі Гілмор, видану HarperCollins у січні цього року. Після протесту авторки та галасу в соцмережах видавництво вирішило залучити для наступного видання живого перекладача.

Санчес–Ньєвес розповідає, що іспанські перекладачі все частіше отримують пропозиції «постредагувати» книги, первинний переклад яких, ймовірно, зроблено за допомогою ШІ. «Пропонують редагувати книги, не кажучи, чи перекладені вони людиною, чи штучним інтелектом. Коли запитуєш, іноді кажуть, що переклав живий перекладач, але коли бачиш текст, стає зрозуміло, що це не так». З іншого боку, у видавничих договорах з'являються пункти, де перекладачі зобов'язуються не використовувати ШІ. «І ми не проти, але хочемо взаємності: щоб видавництва також зобов'язалися не передавати наші переклади для навчання ШІ», – вимагає Санчес–Ньєвес.

На початку року Колегіальна асоціація письменників (ACE), частиною якої є ACE Traductores, оприлюднила результати опитування іспанських авторів (письменників, перекладачів, драматургів) щодо ШІ. 96,5% творців вимагали запитувати їхньої згоди на використання їхніх творів для навчання моделей генеративного ШІ. Асоціації відстоюють принцип ART (Authorization, Remuneration, Transparency – Авторизація, Винагорода, Прозорість), ухвалений Європейською радою письменників (EWC), як основу для будь–якого використання захищених творів. Проте ці принципи вже порушуються, що призводить до судових позовів, як–от позов проти Meta у Франції від асоціацій видавців та авторів через масове несанкціоноване використання їхніх робіт.

В Іспанії критику викликав проєкт Alia, ініційований урядом та розроблений Барселонським суперкомп'ютерним центром. Alia – це публічна інфраструктура ресурсів ШІ, включаючи мовні моделі, навчені на офіційних мовах Іспанії (каталанській, галісійській, баскській та валенсійській), які можуть використовуватися третіми сторонами навіть з комерційною метою. «При розробці цих мовних моделей, наскільки нам відомо, не було запитано дозволу жодного з правовласників. І це особливо тривожно, коли йдеться про державний сектор», – заявляє Діас де Оларте. Він зазначає, що інші країни, як–от Норвегія чи Данія, обрали більш шанобливий підхід до авторських прав у своїх урядових проєктах ШІ.

Загалом, творці відчувають, що їхні права не поважають і не захищають. Звідси й нещодавнє відхилення третього проєкту Кодексу належної практики ЄС щодо ШІ загального призначення (GPAI). Проти нього виступили провідні європейські асоціації аудіовізуальної, театральної та музичної продукції, організації журналістів, сценаристів, акторів, фотографів, художників, а також Федерація європейських видавців, Європейська рада письменників та Європейська рада асоціацій літературних перекладачів (Ceatl).

«На Регламент ЄС про штучний інтелект покладали великі надії, які не виправдалися», – шкодує Діас де Оларте. «Регламент більше схожий на норму про захист прав споживачів. Він містить лише три мінімальні згадки про права інтелектуальної власності... І поки будь–які ініціативи щодо захисту правовласників затягуються, їхні твори використовуються, створюючи ситуацію беззахисності, яка триває».

Карлос Фортеа, письменник, перекладач з німецької (Стефан Цвейг, Томас Манн, Кафка, Гюнтер Грасс) та професор Університету Комплутенсе в Мадриді, вважає, що існують два фундаментальні питання: етичне та естетичне. «З одного боку, існує невизначеність і навіть докази того, що опубліковані переклади використовуються для навчання ШІ без дозволу авторів та належного регулювання. Тобто ми є свідками масового акту інтелектуального піратства, яке толерується владою під приводом відсутності регулювання».

«З іншого боку, є питання естетики: якщо видавничий сектор вважає, що читачі заслуговують на високоякісний продукт, то немає причин замінювати поточну систему на ту, що базується на ШІ». Фортеа підкреслює необхідність поважати «права читачів і, так би мовити, права літератури». Він пояснює: «Ми не можемо рухатися до стандартизованих продуктів, які збіднюють мову, позбавлені інновацій, оскільки штучний інтелект лише вичавлює те, що вже існує. Весь людський інноваційний потенціал вилучається з творчості, і мені це здається надзвичайно серйозним. Так званий штучний інтелект не є інтелектом, це суперкопіювач. На заняттях я наводжу приклад: іноді я сумніваюся, як сказати – «сучасна архітектура» чи «архітектура сучасна». Якщо сумніваюся я, людина, яка думає, то що зробить машина, яка не думає?»