Декількома словами
Прокуратура Кадіса оскаржує рішення суду, вважаючи, що свобода наукових досліджень та історичної інтерпретації має бути захищена, особливо у контексті закону про демократичну пам'ять та прав жертв громадянської війни. Справа стосується статей про участь альфереса Антоніо Луїса Баени Токона у процесі засудження Мігеля Ернандеса.

Прокуратура Кадіса оскаржить рішення суду
Прокуратура Кадіса оскаржить рішення суду, яке зобов'язало професора Університету Аліканте (UA) Хуана Антоніо Ріоса виправити наукові статті, в яких згадувався альферес Антоніо Луїс Баена Токон, котрий брав участь у процесі, що засудив Мігеля Ернандеса до смерті. На думку прокуратури, «право на літературне, мистецьке, наукове та технічне виробництво та творчість» має більший захист, ніж «проста передача ідей, що міститься в загальній свободі вираження поглядів». Крім того, прокуратура Кадіса посилається на статус жертви Громадянської війни поета з Оріуели та нагадує, що Закон про демократичну пам'ять «визнає та розширює права та встановлює заходи на користь тих, хто зазнав переслідувань або насильства під час громадянської війни та диктатури», і як такий має користуватися «правом жертв на правду».
Прокуратура вимагає виправдання Ріоса, якого також засудили до виплати 10 000 євро компенсації за збитки на користь позивача, сина Баени Токона. Судовий процес, який відбувся в жовтні 2024 року, завершив судову тяганину, що почалася в 2019 році, коли нащадок альфереса попросив UA видалити статтю, підписану Ріосом, у якій Баена Токон згадувався як судовий секретар у процесі Мігеля Ернандеса. Університетський містечко Аліканте спочатку погодився, а потім виправив це після позитивного звіту Іспанського агентства захисту даних (AEPD). Потім позивач намагався, щоб ця організація, а також Google видалили прізвище його батька, на підставі права на забуття, процес, який дійшов до Верховного суду, який відхилив його прохання.
Зрештою, син Баени Токона розпочав макросправу проти 107 засобів масової інформації, журналістів, організацій та фізичних осіб, вимагаючи 11,5 мільйонів євро компенсації за незаконне втручання в честь. Голова суду першої інстанції № 5 Кадіса, Ана Чокарро, винесла рішення у цій справі. Вона засудила Ріоса, який видалив статті зі сховища UA, доручила своєму адвокату «роз'яснення рішення», яке ще не отримала відповіді, та оголосила про оскарження. Вона також засудила сім засобів масової інформації, які здебільшого називали Баену Токона катом Мігеля Ернандеса, до виплати 3000 євро кожному як компенсацію та до видалення або ліквідації цього контенту та часткової публікації рішення суду. Магістрат виправдала решту обвинувачених, серед яких був Джерело новини та кілька його редакторів.
Рішення прокуратури стосується лише рішення проти професора з Аліканте. У заяві, до якої отримала доступ ця газета, прокуратура зазначає, що її апеляція базується «на двох положеннях». Перше, що вона не бачить у текстах Ріоса «або в його публічних заявах», що було «запропоновано спотворену юридичну роль» альфереса, «або будь-якої образливої думки чи помилок, які б передбачали перевищення, що могло б спричинити незаконне втручання в право на честь». За її словами, Конституційний суд зазначає, «що історичне дослідження має мати більшу свободу дій, ніж проста передача оціночних суджень або правдивих фактів». «Історичне дослідження, — продовжує вона, — завжди, за визначенням, є суперечливим і дискусійним, оскільки воно будується навколо тверджень та оціночних суджень, об’єктивної істини яких неможливо досягти повної певності».
З іншого боку, прокуратура вважає, що суддя ґрунтує свій висновок на законі 52/2007, «прямо» скасованому Законом про демократичну пам'ять. Це регулювання підкреслює, за словами прокуратури, що право на правду жертв громадянської війни та диктатури, як у випадку з автором «El rayo que no cesa», і «як втілення цього права, поглиблює важливість історичних досліджень, паралельно з нашою конституцією та конституційною юриспруденцією». Прокуратура стверджує, що «наукова свобода історика дозволяє вносити поряд з правдивими фактами оціночні судження», тому «критерії, використані в рішенні, та висновки, зроблені для обґрунтування засудження» Ріоса, «віддаляються від конституційних та законних параметрів, передбачених Законом про демократичну пам'ять».
З цих причин вона вимагає відхилити «повністю позов, поданий» проти професора університету, та виправдати його «за всіма вимогами, висунутими проти нього».