Нападки на роль державних інституцій у захисті гідних умов для всіх не є чимось новим. Згадки про Тетчер і Рейгана є очевидними, як і неоліберальні координати, з якими зіткнулися під час нещодавньої фінансової кризи. Те, з чим ми зараз стикаємося, не є просто ідеологічним вибором перед проблемою. Це пряма конфронтація з демократією, що розуміється як хвора система. Системою, яку звинувачують у тому, що вона дозволяє багатьом людям жити за рахунок податків, якими карають тих, хто працює.

Цього тижня розмова точилася навколо одного занепокоєння: як щотижня, письмово чи на радіо, показувати себе сповненими надії, незважаючи на загрозливий курс часу? Тема виявилася дуже доречною через есе журналіста Андреа Ріцці «Епоха реваншу», безсумнівно, натхненне старою думкою Грамші, яка закликала протиставляти песимізму інтелекту оптимізм волі.

Найскладнішим і найамбітнішим винаходом сучасної історії

Виснажені, без соціального визнання