Марін Ле Пен

Франциск проти ультраправих: нападки на Папу з боку Мілея, Сальвіні, Ле Пен, Абаскаля...

Як ставитися до ультраправих, які набирають силу по всій Європі

Зйомки телеканалів та враження про людей

Ось це так, добре, що зйомки телеканалів створюють враження, що є люди, бо якщо зняти з висоти пташиного польоту, ми пропали.

Напружена атмосфера минулого тижня

Політичне рішення «сил системи» проти народу…

Після тижня гучних заяв про змову та закликів до своїх прихильників «врятувати демократію», партія «Національне об'єднання» (RN) організувала в Парижі мітинг на підтримку Марін Ле Пен, засудженої 31 березня у справі про фіктивних помічників до п'яти років позбавлення права обіймати посади з негайним набранням чинності, що наразі унеможливлює її участь у наступних президентських виборах 2027 року у Франції.

Марін Ле Пен, лідерку ультраправого «Національного об'єднання» (RN), у понеділок вранці засудили до чотирьох років ув'язнення (два з яких — під електронним браслетом) та п'яти років позбавлення права обіймати посади. Уся дискусія зосередилася на другій частині її покарання — негайному виконанні вироку щодо заборони обіймати посади, що поставило під загрозу її кандидатуру на президентських виборах 2027 року.

«Коли прийшли нацисти, спочатку вони прийшли за соціалістами. Я мовчав, бо я не соціаліст. Потім вони прийшли за профспілковими діячами, і я не протестував, бо я не член профспілки. Потім вони прийшли за євреями, і я не протестував, бо я не єврей. Тепер вони прийшли за мною, і не залишилося нікого, хто б міг протестувати».

На тлі накопичених свідчень останнього часу, справа Марін Ле Пен яскраво демонструє нагальну потребу «зшити» Європу заново. Питання лише в тому, чи встигнемо ми. Чи можна виправити капітуляцію правих перед вимогами ультраправих, коли Трамп диктує правила гри, лібералізм розмивається, консервативні лідери втрачають позиції, соціал-демократія блякне, а ліві повернулися до традиційного і жалюгідного світу психопатології дрібних розбіжностей?

Франція, схоже, переживає повільний процес «італьянізації» своєї політичної сцени. Однак це відбувається без витонченої здатності італійців релятивізувати найсерйозніші проблеми та із 30-річним запізненням. До інституційної кризи, нестабільності та нещодавньої волатильності парламенту тепер додається легендарний хрестовий похід правих проти судової системи, що нагадує біографію Сильвіо Берлусконі та популізму, який він допомагав створювати.

Марін Ле Пен під час пленарного засідання в Національних зборах цього понеділка.