Клаудія Седо та «Особливі сцени»

Антоніо Діас (Бадія-дель-Вальєс, 39 років)

Завжди усміхнений. Він вітається за руку з кожним зустрічним і випромінює дитячу радість своєю легкою ходою та енергійним голосом. Саме ця енергія, прагнення «святкувати те, що ми тут є, і бути якомога щасливішими», як він сам пояснює, пронизує бренд, який він створив за роки: El Mago Pop.

Найбільш бажаний квиток зараз у Лондоні

У світах Клаудії Седо щасливо співіснують реальність із фантазією, драма з гумором, різноманітність у всьому з уявною нормальністю. Прем'єра «Фантастичного Рамона» в залі Фабіана Пучсервера є консолідацією і, водночас, природним і неминучим кроком, якого не вистачало каталонській драматургині та режисерці. Траєкторія, яка розвивалася дуже органічно від її рідного Баньолеса і проєкту Escenaris Especials до найважливішої сцени Lliure.

Іспанська танцівниця фламенко Єва Ербабуена здобула премію Олів’є за найкраще досягнення в танці за своє шоу «Yerbagüena» на гала-церемонії найпрестижніших нагород у сфері сценічного мистецтва Великої Британії.

Можливо, 20 років – це ніщо, але 50 – це дуже багато. Більше пів століття минуло відтоді, як я познайомилася з Хуаном Марґальо, актором, драматургом та театральним режисером, який нещодавно пішов з життя. Я репетирувала драматичну п'єсу з університетською трупою під керівництвом Антоніо Кастехона (теж покійного) в актовій залі коледжу Сан-Хуан Еванхеліста в Мадриді, легендарному «Джонні», ще одній сумній жертві, в цьому випадку – спекуляцій з нерухомістю.

«Існує лише одна справді серйозна філософська проблема — проблема самогубства», — писав Альбер Камю у своєму есе «Міф про Сізіфа», опублікованому 1942 року. Лауреат Нобелівської премії з літератури 1958 року пізніше зізнавався, що театральні сцени були для нього «справжніми університетами» та одним із місць, де він почувався найщасливішим.

У маленькому загубленому каталонському селі Санта-Аврора-де-ла-П'єтат народжується дитина. Ця незвичайна подія слугує драматургині та режисерці Клаудії Седо основою для створення прекрасної притчі на захист різноманіття форм людського життя. У її постановці жителів села грають актори з різними особливостями: від священника на інвалідному візку до глухого радіоведучого, який спілкується мовою жестів.

Оманливі слова можуть бути дуже показовими. Європейський проєкт DoSEL (Drama of Smaller European Languages) використовує слово «drama» в одному зі своїх значень: «театр» у його сукупності. Таким чином, назва проєкту перекладається українською як «Театр малими європейськими мовами». В англомовних країнах існують Drama Schools, де вивчають і комедію, адже драма охоплює багато аспектів.

Мірела Баліч (Мадрид, 25 років) — яскравий приклад того, чому не варто судити книгу за обкладинкою, хоча її зовнішність не кричить «мадриленка». Вона, сербохорватського походження, виросла в Іспанії. Її вражаюча зовнішність не асоціюється з консерваторією, але, знову ж таки, говорять упередження: вона вивчала віолончель та фортепіано в консерваторії Аманіель та фортепіано в Сото Меса.