Війна

Дві війни – одна реальна й кривава в Газі, інша – фігуральна, торговельна – стануть ключовими темами зустрічі президента США Дональда Трампа та прем'єр-міністра Ізраїлю Беньяміна Нетаньягу, запланованої на цей понеділок у Вашингтоні. Як повідомляють ізраїльські офіційні джерела місцевим ЗМІ, на порядку денному також стоятимуть інші регіональні питання, зокрема відносини з Туреччиною, тиск на Іран та ордер на арешт Нетаньягу, виданий Міжнародним кримінальним судом (МКС) у Гаазі.

Мешканці Маріуполя переживають новий кошмар через три роки після битви, яка перетворила українське місто на руїни. Влада, призначена Кремлем, щотижня конфіскує десятки будинків, оголошуючи їхніх власників зниклими безвісти. Однак багато домівок все ще мають господарів. У деяких випадках люди не мають документів, бо вони згоріли. В інших – спадкоємці втрачають право власності, бо їхні родичі лежать в одній з незліченних могил міста, ще не визнані загиблими.

Махмуд аль-Шафі провів останні дні зі своєю дружиною та чотирма дітьми у своїй квартирі в таборі біженців Нусейрат, що в центральній частині Гази. Як і безліч інших родин у Газі, вони зіткнулися з екстремальними гуманітарними умовами та живуть у постійному страху перед ізраїльськими атаками. Але є ще один страх, який тримає 33-річного Аль-Шафі вдома.

«Пам'ять про Голокост була зловмисно використана для виправдання як винищення Гази, так і надзвичайного мовчання, яким відповіли на це насильство». (Винищення означає дію повного усунення чогось, ніби виривання з коренем). Це пише в одному з нещодавніх авторитетних видань Омер Бартов, ізраїльтянин, професор європейської історії та німецьких студій в Університеті Брауна в США, та один із провідних світових фахівців з ідеологічної обробки комбатантів, воєнних злочинів та геноциду.

Ніхто не хоче війни. Якби запитати кожного мешканця планети, практично все людство, безвідносно до раси, релігії, мови та звичаїв, дало б одну відповідь. Усі хочуть миру. Ніхто не зацікавлений у тому, щоб просто так вбивати одне одного.

Тоді незрозуміло, чому війна — це прокляття, що гніздиться в глибинах історії, і немає способу позбутися цього тавра, якого, здавалося б, ніхто не бажає.

Пацифісти кажуть, що війни існують, бо існують армії, а армії існують, бо існує зброя, а не навпаки. У цьому випадку орган створює потребу.

Нічого не видно крізь туман війни, навіть коли вона лише тарифна. Розмиваються й ті війни, що не метафоричні, де падають не біржові котирування, а бомби, і втрачається не багатство, а людські життя – жменями. Саме тоді, коли Дональд Трамп розпочинає свій небезпечний протекціоністський аукціон, здається, ніби території, де страждають і гинуть від вогню зброї, раптом виявилися відрізаними від світу.

Фотограф Дон Маккалін (Лондон, 89 років) провів півжиття, занурюючись у жахи світу. Хоча він розпочав свою кар'єру, знімаючи величезну бідність лондонського Іст-Енду, яка позначила його дитинство, його знімки воєн на Кіпрі, в Лівані, Конго, Біафрі, В'єтнамі, Іраку і навіть Сирії — куди він вирушив у віці, коли багато інших фотографів вже повісили б камери — продемонстрували миттєво впізнаваний погляд на «біль інших», цитуючи назву книги Сьюзен Зонтаґ про журналістику та війну.

• Тимофій, три роки
• Радіслав та Аріна, сім років
• Герман, дев’ять років
• Данило, Нікіта та Аліна, 15 років
• Костянтин, 16 років
• Нікіта, 17 років

Президент України Володимир Зеленський у суботу назвав імена дев’ятьох дітей, яких російська балістична ракета вбила ввечері у п’ятницю в житловому кварталі його рідного міста Кривий Ріг, що в центрі країни. Поряд з ними внаслідок атаки загинули ще десятеро дорослих. Понад 60 людей отримали поранення, половина з них залишаються в лікарнях.

Світ побачив моторошне відео, зняте одним із 15 палестинських медичних працівників, вбитих 23 березня під час ізраїльської атаки в Газі. Майже семихвилинний запис, зроблений Ріфатом Радваном на мобільний телефон незадовго до того, як він отримав смертельне поранення в голову, повністю руйнує версію подій, представлену Ізраїлем. Про це заявив Палестинський Червоний Півмісяць.

Лідер «Вагнера» Євген Пригожин загинув насильницькою смертю через два місяці після свого невдалого заколоту проти Володимира Путіна у 2023 році, хоча раніше був його довіреною особою. Проте його сила найманців не зникла разом з ним: тисячі його ветеранів перейшли до батальйонів його союзника у протистоянні з Міноборони РФ — чеченського лідера Рамзана Кадирова.