Марін Ле Пен, Мартін Лютер Кінг і дрони: Аналіз мітингу у Франції
Зйомки телеканалів та враження про людей
Ось це так, добре, що зйомки телеканалів створюють враження, що є люди, бо якщо зняти з висоти пташиного польоту, ми пропали.
Ось це так, добре, що зйомки телеканалів створюють враження, що є люди, бо якщо зняти з висоти пташиного польоту, ми пропали.
Після тижня гучних заяв про змову та закликів до своїх прихильників «врятувати демократію», партія «Національне об'єднання» (RN) організувала в Парижі мітинг на підтримку Марін Ле Пен, засудженої 31 березня у справі про фіктивних помічників до п'яти років позбавлення права обіймати посади з негайним набранням чинності, що наразі унеможливлює її участь у наступних президентських виборах 2027 року у Франції.
Одне з ключових питань світової політики, зокрема й іспанської: чому ультраправі партії приваблюють так багато молодих чоловіків?
Серед відповідей виділяються дві: соціальні мережі та антифеміністичний відступ, підігрітий «культурною битвою».
European Policy Centre, аналітичний центр у Брюсселі, пропонує додаткову відповідь у звіті свого аналітика Хав'єра Карбонелла, іспанського дослідника, який спеціалізується на нерівності, крайній правиці та молоді.
Журналіст, лауреат Пулітцерівської премії Кріс Хеджес нещодавно в телевізійному інтерв'ю попередив, що в Сполучених Штатах не існує демократії, оскільки брехня захопила громадську думку. Проблема дезінформації виникла давно. Історія сповнена моментів, коли влада хотіла обдурити, і деякі ЗМІ цьому сприяли. Однак сьогодні проблема серйозніша через швидкість, з якою поширюється неправда.
«Вони збираються всіх змістити», – каже хлопець, якому щойно виповнилося 18 років, про ультраправих. Поруч мовчки слухає його дівчина того ж віку. «Всі вже втомилися», – додає він.
Втомилися від чого? «Вам треба прийти до інституту. Люди втомилися від тих, хто нічого не робить, тих, хто не вчиться», – додає він, не уточнюючи, кого має на увазі. Щоб краще пояснити, він активує телефон, який тримає в руці, та показує відео. «Бачите?» – вказує він.
Речник Vox Ігнасіо Гарріга під час сесії контролю над урядом у Парламенті Каталонії.
Останній барометр Центру вивчення громадської думки (CEO) приніс кілька важливих висновків. Можливо, найбільший резонанс викликало те, як ультранаціоналістична формація Aliança Catalana (AC) «розмиває» підтримку партії Junts per Catalunya. Але це не єдиний тривожний сигнал, якщо подивитися на правий фланг ідеологічного спектру.
Одним із побічних наслідків появи в політиці таких фігур, як Дональд Трамп — і не лише він — є те, що вони склеротизують каталог можливих реакцій. Захисники ліберальної демократії можуть хіба що хапатися за голову, стискати кулаки та шукати підтримки тих, хто, як і ми, шкодує про руйнацію багатьох передумов, які уможливили десятиліття процвітання. Це жах, варварство та скандал із непередбачуваними наслідками. До цього доходять (майже) всі.
В політичному та соціальному контексті, де антимігрантська риторика підживлює ультраправих і починає впливати на традиційно помірковану політику, дуже позитивним є те, що іспанські єпископи висловилися на захист прав іммігрантів. Їхній заклик до Конгресу минулого тижня з метою спонукати PSOE та PP розглянути Народну законодавчу ініціативу (НЗІ), яка виступає за надзвичайну легалізацію понад півмільйона іммігрантів, що проживають в країні без документів, є актом соціальної справедливості та політичної мужності.
«Ринок і фортеця — ось два світи, на які розділиться багатий світ», — пророкував колись Філіп Блом. Той, хто не відчуває себе частиною ліберальної мрії, шукатиме прихистку за частоколом — «авторитарною відповіддю на холодну ринкову свободу». Коли ми, люди, не відчуваємо, що нас чують чи захищають, ми хапаємося за радикальні рішення, немов потопаючий за соломинку.