Живопис

Гелен Франкенталер: живопис без правил

У 1998 році Гелен Франкенталер (Нью-Йорк, 1928-2011) брала участь у створенні великої виставки своїх робіт у Музеї Гуггенхайма в Більбао, який був відкритий лише кількома місяцями раніше. Майже через три десятиліття після цього, і з новою генеральною директоркою на чолі цього центру, Мірен Арцаллуз, барвисті та величезні полотна Гелен Франкенталер повертаються до Більбао. Виставка «Гелен Франкенталер: живопис без правил» була представлена цього четверга та триватиме до 28 вересня.

Мадридська художниця Нурія Бланко (45 років) знайшла своє полотно у крихкій красі кераміки. Хоча називати її лише керамісткою було б несправедливо – її шлях починався з образотворчого мистецтва, з малюнка та гравюри. Проте кераміка полонила її, мов один із тих гігантських кальмарів, що так часто оживають у її роботах. «Процеси в кераміці вимагають терпіння, мають багато „мертвих“ пауз, – ділиться Нурія. – Тож, поки чекала на висихання чи випал, я малювала. Аж поки одна викладачка не запропонувала: „А чому б не малювати на тарілках?“ Так усе й почалося».

Валід Мохаммед (25 років) був готовий ризикнути всім, щоб повернути свої роботи, що залишилися в старому будинку в самому серці Хартума, епіцентрі війни в Судані, яка розпочалася у квітні 2023 року. У своїй маленькій студії він залишив важливі документи, як—от паспорт, а також усі свої твори, результат багаторічної праці. Залишити їх, за словами Мохаммеда, було для нього не варіантом. Тому через рік після початку конфлікту він прийняв рішення, яке тепер називає «найдурнішим» у своєму житті.

Наприкінці лютого Музей Прадо представив відреставровану картину «Королева Ізабелла Бурбонська на коні». Це привід заглибитися в мрії та брехню її автора, Дієго Веласкеса (1599—1660).

Чи завжди реакція уряду на дії активістів є адекватною гніву, який ці дії викликають у суспільстві? Організація Just Stop Oil оголосила про припинення у квітні своєї агресивної кампанії проти викопного палива, яка тривала останні три роки і включала як блокування доріг та вулиць, так і акції проти витворів мистецтва. Активісти вважають своїм успіхом те, що новий лейбористський уряд Великої Британії назавжди заборонив будь-яку нову розвідку газу чи нафти у Північному морі, всупереч рішенню попереднього консервативного кабінету.

З якогось куточка району Трастевере в Римі неважко уявити Рафаеля Альберті, який складає вірші на честь свого друга, уельвського художника Хосе Кабальєро (Уельва, 1915 — Мадрид, 1991).

Лондонська галерея Тейт поверне нащадкам єврейського колекціонера картину XVII століття «Еней та його родина тікають з палаючої Трої» англійського художника Генрі Гіббса. Цей твір мистецтва був викрадений нацистами у 1940 році в Бельгії у Семюеля Гартвельда, оголосив у суботу британський уряд.

«Коли ви заходите, це вони дивляться на вас», — каже Альберто Мартін, куратор виставки «Хай живе богема! Зворотний бік літературного життя», на початку цієї екскурсії в Музеї історії Мадрида. Він має на увазі кадри, зняті Аліс Гі у 1905 році, де переважно чоловіки в костюмах товпляться на Пуерта-дель-Соль, дивлячись на неї, на камеру.

Під шарами синього кольору полотна «Живопис», створеного Жоаном Міро між 1925 та 1927 роками, яке художник подарував своєму другу Жоану Пратсу і яке зберігається у Фонді його імені в Барселоні, ховався портрет Долорс Ферра Оромі, матері каталонського художника, написаний Крістофолем Монтерратом Жорбою в 1907 році.

І ось так, просто, ми опиняємося в музеї. Разом з іншими з «банди», щоб отримати свою порцію, зануритися, віддати шану, влаштувати «вибух». Ось ми всі, знімаємо на камери, фотографуємо наліво й направо. Твори мистецтва спантеличено дивляться на нас. Вони не вірять своїм очам, бачачи весь цей безлад, «вечірку» з пляшками в руках.