Протягом ХХ століття більшість європейських етнографічних колекцій залишалися в тіні великих сучасних мистецьких зібрань. Сьогодні вони пробуджують цікавість та інтерес творців, кураторів, директорів музеїв та деякої публіки, яка тисне на критичне переосмислення сотень тисяч об'єктів та наративів, знецінених естетично та семантично в межах установ, що базуються на історичних колоніальних відносинах.
На водосховищі Сантільяна, неподалік від відомого замку Мендоса в Мансанарес-ель-Реалі, над водою здіймається вежа. Її вигляд вражає, вона була збудована на зразок фортеці, а її основа занурена під водою. Дістатися до неї непросто, і не варто покладатися на вказівки Google, оскільки доступ, зазначений там, закритий для громадськості вже багато років. Єдине можливе наближення — це маршрут тривалістю дві години влітку, коли рівень води знижується.
Ліван вважали «Швейцарією Близького Сходу». Довгий час шістдесяті роки тут згадували як «золоті роки». Гюгетта Каланд, дочка першого президента Республіки після незалежності від Франції, у 30 років та з трьома дітьми вирішила відновити своє життя, присвятивши його мистецтву. Її батько помер до того, як вона намалювала свою першу картину. Її мати походила з родини банкірів.