Після років вивчення звуків тваринного світу, французький нейробіолог Ніколя Матевон (57 років), фахівець з біоакустики та професор Університету Жана Моне в Сент-Етьєні, спробував розшифрувати повідомлення, приховані в плачі немовлят.

Це дослідження тривало 15 років, а його результати нещодавно узагальнені в книзі «Comprendre son bébé: le langage secret des pleurs» («Розуміння вашої дитини: таємна мова плачу»). Хоча книга ще не перекладена українською, інтерес до попередніх досліджень автора сприяв її одночасному виданню англійською.

Мг Кьяв Кьяв, 13-річний підліток з М'янми, відчув землетрус, слухаючи імама в мечеті поруч зі своїм будинком у Мандалаї, куди він ходив щоп'ятниці. «Я хотів бігти, але тато сказав заспокоїтися і сховатися. Він сказав, що якщо ми помремо, то помремо в мечеті, поруч з Богом», — розповідає він. «Незадовго до другого поштовху хтось міцно схопив мене і витягнув. Я бачив, як мечеть трясло.

Коли дорослі чують, як дитина вимовляє лайливе слово, вони часто хапаються за голову. Як така маленька, мила й чарівна істота може говорити такі грубі речі? Іноді починаються пошуки винних, але насправді це лише один з етапів розвитку дитини.

Лайливі слова часто стають «чарівними», бо миттєво привертають увагу оточуючих. Дитина, яка голосно вимовляє погане слово, одразу опиняється в центрі уваги без жодних зусиль. Це виявляється простим та ефективним інструментом комунікації.

Існує кілька причин, чому дитина може почати регулярно вживати лайку:

Шкільні подорожі, перебування за кордоном, обміни, літні програми… дедалі більше молоді здобуває знання поза межами рідної країни, у середовищі, що обіцяє розширити світогляд, покращити мову та виховати самостійність.

Історія Цутому Ямагучі — це свідчення неймовірної жаги до життя. Він став одним із небагатьох, хто дивом вижив після атомного бомбардування Хіросіми 6 серпня 1945 року. Та доля приготувала йому ще одне випробування: повернувшись через три дні до Нагасакі, до рідних, він пережив і друге бомбардування, здійснене Сполученими Штатами. Неймовірне везіння. Ямагучі прожив довге життя і помер лише у січні 2010 року, у віці понад 90 років.

Іспанська письменниця Ана Альколеа (Сарагоса, 63 роки) поспілкувалася з журналістами з нагоди Міжнародного дня дитячої книги, який відзначається щороку 2 квітня з 1967 року, в пам'ять про народження данського дитячого письменника Ганса Крістіана Андерсена.

Переважна більшість дітей старше 10 років у західних країнах мають мобільний телефон, що надає їм доступ до Інтернету будь-коли та будь-де. Це призводить до того, що через величезну кількість сповіщень, які ми отримуємо на свої смартфони, наша увага страждає. Дослідження показують тривожну статистику використання гаджетів.

«Мене звати Захра. Мені 15 років. Якби дівчата все ще могли ходити до школи, я була б у дев'ятому класі. Коли таліби закрили наші школи, мій світ рухнув; неможливість вчитися була для мене нестерпною. Коли я почула про таємну школу для дівчат, я зважилася на цей ризик». Захра – одна з сотень, а можливо, й тисяч підлітків – ніхто не знає, скільки їх – які кидають виклик талібам в Афганістані, таємно навчаючись після 12 років.

Часто, замість того, щоб зупинитися та вислухати того, хто цього потребує, ми вдаємо із себе радників, які мають хист знаходити магічні рішення, що, насправді, рідко бувають корисними. Французька філософ Сімона Вейль казала: «Увага — це найрідкісніша й найчистіша форма щедрості». Але ми живемо в епоху порад, порадників, коучів, тих, хто, часто не розуміючи, що відбувається в голові людини, дають поради в Instagram або TikTok на будь-яку тему.

Прихильники вважають їх віхою у досягненні рівних можливостей, противники — нав'язуванням, що не відповідає реаліям усіх сімей. Рівні та непередавані відпустки по догляду за дитиною, які зрівнюють відпустки для матері та батька до 16 тижнів, продовжують викликати гарячі дебати в Іспанії.