Альберт Серра, режисер документального фільму «Вечори самотності», має рацію, коли стверджує, що його робота – це кінематографічний експеримент, у який він поринув без упереджень, без заздалегідь сформованої ідеї. Йому було байдуже, що вийде, і він мав намір показати те, чого людські очі не можуть бачити.
Не ті, які зазвичай рекомендують алгоритми. І не ті, які ми найчастіше згадуємо, коли думаємо про «Оскар». Але вони були там, у фінальній п'ятірці, серед претендентів на премію за найкращий фільм року. І хоча деякі з них навіть не претендували на перемогу, оскільки великими фаворитами були інші, вони, безсумнівно, є чудовими зразками найкращого кіно кожної епохи.
Світ захлинається в риториці ненависті до іммігрантів. Але культура дає відсіч. У часи, коли найреакційніші праві сили захоплюють владу, все більше митців створюють історії та змальовують персонажів, які реалістично й без поблажливості відображають епоху масових міграцій та їхніх головних дійових осіб. Чому ця тема раптом зацікавила стільки художників? Одна з тактик сучасної мови ненависті – позбавити іммігрантів людяності. Чи вдається цим творам її повернути?
В останні два-три десятиліття спостерігається незворотний процес повернення з небуття постатей іспанської культури. Серед них чимало чоловіків, але ще більше жінок, чий слід було втрачено або навіть не розпочато, поки хтось не вирішив приділити їм увагу. Культурний капітал сучасної Іспанії збагатився книгами, публікаціями, виставками та вшануваннями, що є беззаперечним позитивом. Іноді трапляється переоцінка, викликана ілюзіями або надмірним ентузіазмом (наприклад, у випадку з другорядною письменницею Луїсою Карнес).
Багато розвинених суспільств стикаються з проблемами інтеграції колективів з інших країн, особливо з тих, що менш розвинені. Сьогодні в Європі, зокрема і в Україні, набирають популярності політичні сили, які стверджують, що іммігранти лише заважають, крадуть, гвалтують і вбивають. Звучать навіть абсурдні заяви про те, що новоприбулих розміщують у чотиризіркових готелях, поки місцеві жителі, які потребують допомоги, сплять на вулиці. Це чиста расистська фантазія.
