Світ валиться, а Дональд Трамп грає в гольф. У п’ятницю, теоретично робочий день, поки світові фондові біржі падали, президент Сполучених Штатів рано-вранці вирушив до свого гольф-клубу у Вест-Палм-Біч і провів там більшу частину дня. Довгий вікенд глави держави розпочався після оголошення торговельної війни світу шляхом запровадження найвищих мит щонайменше за століття.
Це лише початок… Оголошеними цього тижня тарифами Дональд Трамп прагне не просто боротися з торговим дефіцитом США. Його амбіції сягають значно далі: він націлений на повну перебудову міжнародного порядку. Цей процес вже стартував з вимоги до країн НАТО збільшити оборонні витрати до 5% ВВП (і витрачати їх на американські компанії) і продовжиться низкою заходів, що подаються як інструменти «налаштування». Мета – виправити те, що він вважає хронічною переоцінкою долара, світової резервної валюти, яка здорожчує американський експорт та б'є по вітчизняній промисловості.
Руйнівний потенціал глобальної тарифної війни Дональда Трампа став очевидним цього тижня через обвал ринків. Дивує легковажність, відсутність розважливості та аргументів, з якими Білий дім розв’язав наступ, що має всі ознаки заподіяння найсерйознішої шкоди у світовому масштабі, і перш за все – самій країні, яка його розпочала. Знайти раціональну логіку в такій безглуздості складно, що, своєю чергою, ускладнює розробку ефективної відповіді. Вона вимагає бачення, що виходить за межі суто комерційних інтересів.
Тарифний наступ президента США Дональда Трампа в Азії зачіпає не лише китайського гіганта. Він завдає сильного удару по найбільших експортерах регіону та випробовує їхні торговельні зв'язки зі Сполученими Штатами. Азія, ключовий регіон у світовій торгівлі та виробництві товарів, стала однією з головних мішеней протекціоністської політики республіканця.
На початку березня Дональд Трамп назвав Лесото місцем, «про яке ніхто ніколи не чув». Місяць потому ця маленька країна на півдні Африки опинилася в центрі уваги, оскільки її експорт до Сполучених Штатів обклали 50% митом. Це найвища ставка, оголошена Вашингтоном для крихітної держави з населенням 2,3 мільйона осіб та ВВП трохи більше 2 мільярдів доларів на рік.
Світ із подивом спостерігає за полум’ям неронівської пожежі, що спалахнула у Вашингтоні. Оголошення Трампом торговельної війни світові — це новий, гігантський акт самогубства з боку США. Трамп підриває ключові важелі американської могутності — надзвичайну мережу альянсів та структуру глобалізації, з якої його країна отримувала величезні вигоди. Його дії, до того ж, сіють недовіру, образу та презирство майже по всьому світу. Шкода, завдана самим собі, незмірна. На жаль, океани не зможуть захистити нас від цього полум’я, і опіки завдадуть значної шкоди іншим по всій планеті.
Вашингтон не припиняє тиску на Гренландію. Через кілька годин після того, як прем’єр-міністерка Данії Метте Фредеріксен попередила США з арктичного острова, що не можна анексувати територію іншої країни, держсекретар США Марко Рубіо відповів у п’ятницю з Брюсселя. За словами глави дипломатії Дональда Трампа, саме гренландці не хочуть бути частиною Данії — країни-члена Європейського Союзу та союзника США по НАТО.
Потрясіння від торговельної війни Сполучених Штатів проти світу, розпочатої Дональдом Трампом, загрожує непрямими наслідками. Один з них – можливе перенаправлення товарів, які досі могли продаватися на ринку першої економіки світу, але після введення мит подорожчають і, отже, не знайдуть попиту.
«День звільнення», який тріумфально проголосив Дональд Трамп у середу в Рожевому саду Білого дому, застав президентів Європейської комісії Урсулу фон дер Ляєн та Ради Антоніу Кошту в Самарканді, міфічному місці на Шовковому шляху. Не випадково обидва перебували в історичному узбецькому місті. Вищі посадові особи ЄС прибули туди для зустрічі з лідерами колишніх радянських республік Узбекистану, Таджикистану, Киргизстану та Казахстану з метою зміцнення співпраці з Центральною Азією.
Торговельна війна, розв'язана Дональдом Трампом через масове запровадження тарифів проти основних торговельних партнерів, мала на меті скоротити величезний торговельний дефіцит США та стимулювати внутрішню економіку. Однак, чи не обернеться ця стратегія несподіваним ударом по туристичній галузі першої економіки світу?