У сучасному світі

Де напруженість та конфлікти зростають, питання обов'язкової військової служби знову на порядку денному. З близько 85 держав, які мають ту чи іншу форму обов'язкової військової служби (принаймні для чоловіків), вже 22 європейські країни мають її сьогодні, дев'ять з них — країни ЄС.

Дебати в Іспанії

Дебати також відродилися в Іспанії, де загальний призов зник у 2001 році і де зараз потрібно було б проаналізувати, чи включити жінок, які сьогодні становлять 13% Збройних сил.

«Розчарування» – це слово обирає Мануела Кармена, аналізуючи ставлення тих, хто висунув її кандидаткою, а згодом, за допомогою виборців, зробив мером Мадрида. Розчарування – гарне слово, що виходить з ужитку, адже для наших часів характерне інше почуття (decepción), термін значно різкіший і жорстокіший, що перекладає провину на іншого. Натомість розчарування (desilusión) – особисте: втрачається щось своє, ілюзія. Через це перестаєш бути наївним.

«Стежки вилися родючими луками. Під звуки щебету кількох пташок Вінстон відчував повний мир зі світом». Цей ідилічний опис передвіщає трагедію та задає іронічний тон роману, чий глузливий оповідач повідомляє нам, що Вінстон одразу помітив: світ не був у мирі, стежки не вели до слави, а його юнацький ідеалізм та втеча вперед, можливо, були не надто блискучою ідеєю.

У Гренландії сім'ю Венс не чекали, і дали це зрозуміти настільки чітко, що плани відвідати популярні національні перегони на санях довелося замінити на стриманий візит віце-президентської пари на американську базу, де їх не зможе дістати народне неприйняття чи обурення місцевих жителів. Здалеку Путін благословляв анексіоністські інстинкти Вашингтона, але на арктичній території люди кажуть «ні».

Якщо найпотужніша ядерна бомба впаде на Мадрид

Майже два місяці з Дональдом Трампом. З ним піднімаються популістські автократії. І демократія зазнає краху. Наші переконання руйнуються: не невизначеність, а розгубленість:

Я був зовсiм малим пiд час референдуму щодо НАТО, але пам'ятаю, можливо, мою першу полiтичну дискусiю. Менi було сiм рокiв, i, напевно, через те, що нашi вулицi були обклеєнi пропагандою, ми, дiти в школi, дiлилися тим, як голосуватимуть нашi батьки. Мої були проти. «Отже, твої батьки комунiсти i хочуть забрати мiй дiм», – сказав менi однокласник, чиї батьки були «за».