Шкільні подорожі, перебування за кордоном, обміни, літні програми… дедалі більше молоді здобуває знання поза межами рідної країни, у середовищі, що обіцяє розширити світогляд, покращити мову та виховати самостійність.
Коли ми бачимо групу плавців, готових стрибнути в басейн, з їхніми широкими спинами та рельєфними тілами, логічно припустити, що якщо ми почнемо плавати, наше тіло стане схожим на їхнє. Але, хоча спорт змінює зовнішній вигляд, шлях, який приводить плавців на стартову тумбу, зазвичай зворотний. Люди, які генетично мають такі тіла, зрештою змагаються у плаванні, так само як лише дуже худі досягають вершин у марафоні.
Ми розгадуємо значення багатьох слів, бо вміємо зазирнути всередину них. Той, хто вперше натрапив на термін «кантаутор» (ісп. cantautor), ймовірно, зрозумів, що йдеться про того, хто виконує власні твори. Почувши «флотель» (ісп. flotel), ми уявляємо плавучий готель, можливо, на якорі в затоці; а в слові «аміговіо» (ісп. amigovio – друг + коханець) здогадаємося, що хтось із задоволенням перебуває у цій розмитій межі стосунків.
Молодий Жан-Клод Ван Дамм у спортзалі в Парижі. Його тренування були екстремальними, але ніщо в порівнянні з тим, що пропонують деякі «інфлюенсери» у 2025 році.
Сексуальне розкріпачення було невирішеним завданням для попередніх поколінь, вихованих у пуританстві, панівній моралі того часу та незнанні власної сексуальності й тіл. Сьогодні майже ніхто не ставить собі за мету «сексуально розкріпачитися», бо вважається, що це вже досягнуто.
Деякі з найгнітючіших сцен серіалу Netflix «Підлітковий вік», який обговорював навіть британський прем'єр-міністр, розгортаються в коридорах та класах навчального закладу. У тій вигаданій школі підлітки ображають, застосовують насильство та знущаються одне з одного, а поліцейські, які приїжджають розслідувати злочин, відчувають полегшення, коли їдуть звідти.
Переважна більшість дітей старше 10 років у західних країнах мають мобільний телефон, що надає їм доступ до Інтернету будь-коли та будь-де. Це призводить до того, що через величезну кількість сповіщень, які ми отримуємо на свої смартфони, наша увага страждає. Дослідження показують тривожну статистику використання гаджетів.
Романтичні стосунки з машинами донедавна були сюжетом наукової фантастики, як у фільмі «Вона» Спайка Джонза, або ж ексцентричними випадками, як історія чоловіка, що одружився з голограмою улюбленої віртуальної співачки. Проте штучний інтелект (ШІ) зробив емоційний зв'язок людей з віртуальними асистентами реальністю. Деякі з них, як Replika чи Character.AI, створювалися саме з цією метою.
Часто, замість того, щоб зупинитися та вислухати того, хто цього потребує, ми вдаємо із себе радників, які мають хист знаходити магічні рішення, що, насправді, рідко бувають корисними. Французька філософ Сімона Вейль казала: «Увага — це найрідкісніша й найчистіша форма щедрості». Але ми живемо в епоху порад, порадників, коучів, тих, хто, часто не розуміючи, що відбувається в голові людини, дають поради в Instagram або TikTok на будь-яку тему.
Почуття провини виникає через порушення внутрішніх норм, виконує адаптивну функцію та розгортається послідовно: вчинення неналежної дії (або упущення належної), нечисте сумління та каяття. На відміну від Кримінального кодексу, який охоплює обмежену кількість караних дій, поведінку контролює моральна свідомість – неписаний кодекс, що охоплює всі вчинки людини, наділяючи її відповідальністю.