В одному із записів щоденника Людвіга Вітгенштейна 1930 року читаємо: «Правда, треба вміти жити й на руїнах будинків, де звик жити. Але це важко. Людина звикла до тепла й комфорту кімнат, хоч і не усвідомлювала цього. Але тепер, блукаючи руїнами, вона це знає». Що мав на увазі автор «Логіко-філософського трактату» в той момент, що було в нього на думці?
Видавництво «Anagrama» вирішило на невизначений термін призупинити розповсюдження книги «Ненависть» (El odio) письменника Луїсхе Мартіна. Рішення очікує на судове врегулювання справи. Про це йдеться в заяві, опублікованій у четвер, де зазначається, що видавництво «добровільно дотримується свого рішення поважати запит прокуратури щодо застосування запобіжних заходів для припинення розповсюдження твору».
Французько-алжирського письменника Буалема Сансаля засуджено в четвер в Алжирі до п'яти років ув'язнення та штрафу в розмірі 3470 €. Прокуратура вимагала для нього 10 років за «замах на цілісність держави» після заяв у французьких ЗМІ. Сансаль, який вирішив захищати себе сам, оскільки не міг зв'язатися зі своїми адвокатами, перебував у попередньому ув'язненні з середини листопада 2024 року.
Кастілья Брасалес, штатний науковець Вищої ради наукових досліджень (CSIC), займе посаду, яка залишалася вакантною протягом кількох років. Раніше на цю посаду претендував Антоніо Мембрилья, але він відмовився від неї після суперечки щодо його заяв про історичну пам'ять.
Марія Густафссон (Боден, Швеція, 1946) була однією з перших асистенток іспанського телебачення, яка стала іконою завдяки конкурсу «Un, dos, tres... responda otra vez» на початку його існування, у 1972 та 1973 роках. Її персонаж, відомий як Брітт (щоб глядачам не здавалося дивним, що шведку звуть Марія), мав головне завдання — діставати з барабана кульки з іменами конкурсантів, які братимуть участь у програмі наступного тижня, яку вів Кіко Легард.
Література – це спільний простір, а іспанська мова – це не тільки мова, що об’єднує понад 500 мільйонів людей, але й швидкісна траса для різноманітних мовних витівок та місцевих особливостей. Автори 90-х років народження, такі як Луїс Маріо, Давид Уклес і Грета Гарсія, пішли шляхом Андреа Абреу, молодої письменниці з Тенеріфе, яка у 2020 році вразила літературний світ своїм романом «Panza de burro», продемонструвавши мовну свободу та відмову від стандартів.
Той факт, що Прокуратура у справах неповнолітніх Барселони вчора знову вимагала призупинити публікацію видавництвом Anagrama книги «Ненависть», яку Луїсхе Мартін присвятив дітовбивці Хосе Бретону, оголює всю складність справи. У цьому клубку суперечностей зіткнулися свобода слова письменника та невід’ємне право на честь і приватність двох безжально вбитих дітей. А також — право жінки, якій чоловік-кривдник (на стадії розлучення) прагнув завдати нестерпного болю, забравши життя їхніх синів.
Найкраще в тому, щоб стежити за кар'єрою письменника, це те, що коли він публікує нову книгу, ти можеш побачити, що він залишив, а що відкинув з того, що ти вже читав. І можна сказати, що з «A cent trenta per la nacional» («Сто тридцять по національній») Гієм Сала, книгу за книгою, створює єдиний стиль.
У 1930-х роках Айова-Сіті, невелике містечко серед прерій Середнього Заходу, поставило все на літературу у своїй боротьбі за визнання в країні. Саме так його письменницька майстерня стала міфічним місцем американської літератури та домом для таких великих імен, як Мерилін Робінсон та Джон Чівер.