Поети

«Забути – це померти»

Академія мови вшановує пам'ять севільського письменника Антоніо Мачадо

В рамках заходу актор Хосе Сакрістан зачитає текст, який автор «Кампо де Кастілья» підготував у 1931 році для вступу до Королівської іспанської академії (RAE).

Також прозвучать пісні Жуана Мануеля Серрата, в яких він поклав на музику вірші Мачадо.

Що таке дуенде?

Як і мистецтво, яке служить для виходу за межі простого відображення реальності та надання значення тому, що іноді не висловлено або неможливо висловити, є слова у світі мистецтва, які містять цілий власний всесвіт. Слова, не обмежені логікою, які зберігають глибоку загадку для глибоких почуттів.

Одне з таких слів – «дуенде». Відповідно до Королівської іспанської академії, «дуенде» – це «таємнича та невимовна чарівність», коли йдеться про мистецтво, і, більш конкретно, про музику.

Весна

Ми завжди піддаємося весні. Між останніми подихами зими та першими спалахами літа, невизначеність відчувається як млява та сутінкова лихоманка.

Невизначена погода не дає життю увійти з силою. Важко пристосуватися до теплоти. Настрій руйнується, і тіло слідує за ним, як анемічний пес.

Варто зупинити годинники, не форсувати події, але майже ніхто не може цього зробити: неможливо не зникнути перед обличчям труднощів і розчарування.

Через сорок років після смерті Вісенте Алейсандре (1898-1984), останнього іспанського поета, відзначеного Нобелівською премією з літератури (1977), його будинок придбала адміністрація. «Велінтонія», як називають будівлю, в якій з кінця 1920-х років до смерті автора побували кілька поколінь іспанських письменників, була придбана владою Мадрида на третьому аукціоні за 3 193 225 євро. Жодна інша адміністрація чи приватна особа не подала жодної пропозиції. Будинок оголошено об'єктом культурної спадщини з 2022 року.

«Є молоді люди, які живуть ніби в повітрі. Мені 30 років, і я думаю: майбутнє таке ж крихке, як це місто», — розмірковує Омар Кастро Вільялобос (Ліма, 32 роки) у своїй першій поетичній збірці під назвою «Кімната для самотньої людини» (Visor Libros). Візуальний художник і письменник щойно отримав 37-у Премію Льоеве за молоду поезію за цю роботу, в якій він зображує столицю Перу як місце, де важко жити через спекуляцію нерухомістю, брак державного житла та байдужість політиків. «Ми всі блукаємо колами. Де ти спатимеш завтра?», — запитує автор в одному зі своїх віршів.

«Кохання є коханням, коли кохання вмирає. Я знаю це, бо, повертаючись до своїх містичних прозрінь, філософ Марія Самбрано сказала, що „кохання без відстані не було б коханням“, і тому, в тому ж руслі, Симона Вейль запевнила, що „любити чисто – означає погоджуватися на відстань, це обожнювати відстань між собою та тим, що любиш“». Кохання є коханням, коли кохання вмирає, так.

Все було ніби й добре

Просто багато днів не бачив сонця. Тижнями переїжджав з міста в місто, і цей рух пожирав мінімальні запаси інтимності, необхідні для виживання.

Раптом зникло кохання — куди поділися поцілунки, не було спокою — думки не вщухали, не було милосердя. Мої внутрішні канали почали наповнюватися сумним відчуттям, що я ніде.

У деяких знайомих містах мене раптово охоплювали спогади про те, що я вже тут був і був щасливим (на цій площі, повній апельсинових дерев, у цій річці, на цій вулиці, у цьому барі).

Того дня, коли відбувався перший акт життя Каве А Акбара...

Того дня, коли відбувався перший акт життя Каве А Акбара, поет і романіст ніс сумку, повну віскі та пива, в одній руці, а іншою п'яний керував своїм велосипедом. Йому не пощастило — на дорозі трапилася машина, він натиснув на переднє гальмо і впав на землю. Він не відразу це усвідомив, але розтрощив собі таз. Йому вдалося зателефонувати другові, який приїхав, щоб забрати його, і заніс його високе та худе тіло до квартири. Опинившись там, вони не зупинялися, поки не випили все спиртне.

Янголи та демони. II Республіка, громадянська війна та післявоєнний період

Федеріко Гарсіа Лорку розстріляли прихильники повстанців на початку громадянської війни в Іспанії, звинувативши, серед іншого, в гомосексуальності. Педро Муньйос Сека, який ніколи не приховував своїх монархічних поглядів, спіткала така ж доля, але від рук протилежного табору. Окрім професії, їх об'єднувало членство в Спілці авторів та видавців Іспанії (SGAE). Як і вони, сотні авторів, деякі з яких були зовсім забуті, зазнали репресій тією чи іншою мірою під час громадянської війни та франкізму.