Мало яке питання викликає настільки палкі суспільні дебати, як евтаназія. Її легітимність розглядається, часто з надмірною пристрастю, крізь призму етики, моралі, релігійних переконань, а надто — через партійно-політичні позиції, що прагнуть заборонити чи оголосити її поза законом виключно з опортуністичних міркувань та задля електоральної вигоди.
Прем’єр-міністр Угорщини Віктор Орбан продовжує кидати виклик Брюсселю. Його політика, що разюче контрастує з фундаментальними цінностями Європейського Союзу, створює дедалі глибшу прірву між Будапештом та рештою європейських партнерів.
Аделард Кананіра, засновник порталу Gay Christian Africa (GCA), виріс у Бурунді в глибоко католицькому середовищі. Вдома панувала побожна шана до Христа. Він співав у хорі, а неділями ходив на месу з родиною та друзями. «Моя віра була для мене всім», — зізнається він. У 13 років, відчувши потяг до хлопців, він почав молитися про «зцілення» від того, що вважав диявольським спонуканням.
Уряд Іспанії оголосив про створення цього літа так званої «комісії правди» — групи експертів, яка аналізуватиме наявну документацію щодо серйозних порушень прав людини, скоєних під час Громадянської війни та диктатури Франко.
«Мене звати Захра. Мені 15 років. Якби дівчата все ще могли ходити до школи, я була б у дев'ятому класі. Коли таліби закрили наші школи, мій світ рухнув; неможливість вчитися була для мене нестерпною. Коли я почула про таємну школу для дівчат, я зважилася на цей ризик». Захра – одна з сотень, а можливо, й тисяч підлітків – ніхто не знає, скільки їх – які кидають виклик талібам в Афганістані, таємно навчаючись після 12 років.
Нещодавня Державна стратегія рівного ставлення та недискримінації ЛГБТІ+ осіб, представлена цього тижня урядом Іспанії автономним спільнотам, знаменує важливу віху в захисті прав спільноти в країні. Хоча вона з'явилася через два роки після ухвалення норми, яку має на меті реалізувати — Закону 4/23 про реальну та ефективну рівність трансгендерних осіб та гарантії прав ЛГБТІ+ осіб — це відбувається в момент, коли права людини ставляться під сумнів у різних країнах.
Це місце надзвичайної важливості для планети, і все ж про нього майже ніхто не чув. Мова йде про банк Saya de Malha, одне з найбільших у світі пасовищ морських водоростей, а отже, один з найважливіших поглиначів вуглецю у світі. Розташований посеред Індійського океану, між Маврикієм і Сейшельськими островами, більш ніж за 300 кілометрів від материка, він займає площу розміром зі Швейцарію.
В ніч з 17 на 18 березня хірург Фероз Сідхва прооперував шістьох пацієнтів за п'ять годин у лікарні Насера в Хан‐Юнісі, на півдні Сектора Гази. Він працює там з неурядовою організацією, яка за той час прийняла близько 280 поранених. Одним із них був 17‐річний Ібрагім Бархум, який помер через п'ять днів, за кілька хвилин до виписки, коли медичний центр зазнав ізраїльського бомбардування.
Коли Бенедикт Кароль Зе з Камеруну приїхала до Канади за контрактом на роботу на птахофабриці у 2015 році, вона думала, що це шанс побудувати нове життя для себе та своїх дітей. Але мрія швидко перетворилася на жахіття.
З моменту прибуття роботодавець змушував її працювати по 70-80 годин на тиждень, виконуючи різноманітну роботу за мінімальну оплату. Контроль над нею був постійним. Їй забороняли мати мобільний телефон. Рекрутер контролював її банківські картки. Швидко експлуатація переросла в психологічне та сексуальне насильство.