Іспанська нерухомість опинилася в епіцентрі уваги

Ринок нерухомості є одним з головних учасників сучасних публічних дебатів, де існують труднощі, які посилилися, такі як доступ до житла, обмежувальна політика щодо землі, що ускладнює отримання дозволів на будівництво, а також нестача робочої сили. До цього додалися нещодавні виклики, такі як неконтрольоване поширення туристичних квартир, які чинили тиск на орендну плату, зростання витрат на виробництво житла через інфляцію, мінлива грошово-кредитна кон'юнктура та контекст глобальної невизначеності.

Чоловік із планом. Таким був Карлос Мазо, освітянин та девелопер нерухомості. Одного ранку в червні 2024 року він відправив одного зі своїх наймолодших працівників до Пуерта-де-Алькала з єдиною місією: порахувати вікна. Але не будь-які. Його цікавили лише ті, з яких було видно пам'ятник. Причина в тому, що він мріяв заволодіти кожним із них. Загалом, як йому повідомили, близько 38 квартир відповідали цій вимозі.

Минув рік з моменту регулювання цін на оренду в 140 муніципалітетах Каталонії, і ціни знизилися (на 3,7% загалом і на 6,4% у Барселоні). Але відчуття таке, що знайти доступну оренду неможливо.

Епіцентр кризи – столиця Каталонії. Якщо подивитися на портали нерухомості, то в п'ятницю, зранку, з 20 найсвіжіших оголошень на Idealista, 12 були сезонною орендою, сім – звичайною (просили до 3500 євро на місяць) і одне було без фотографій, лише план. Того ж ранку на вулиці, у вітринах трьох агентств нерухомості в районі Гінардо, не було жодного оголошення про оренду.

Іспанський ринок нерухомості переживає період різких контрастів

Пошук житла для оренди в Толедо

Проблеми з окупацією житла в Іспанії

Ціни на оренду житла в Каталонії продовжують знижуватися після введення регулювання у 140 муніципалітетах відповідно до Закону про житло. Уряд оприлюднив офіційні дані за перші три квартали дії закону (з квітня по грудень 2024 року). Цифри, отримані з даних про застави, внесені орендодавцями до Каталонського інституту землі (Incasòl), показують, що ціни на оренду знизилися на 3,7% у муніципалітетах, оголошених «напруженими зонами», і на 6,4% у Барселоні.

Малюнок 1.

Репер Ель Хінчо, 33 роки, з золотим зубом та обличчям, вкритим татуюваннями, пояснює, чому він підтримує Vox, попри те, що сам є окупантом: він не вірить, що Сантьяго Абаскаль виконає свої обіцянки, якщо прийде до влади.

Малюнок 2.

Ірене Монтеро, 37 років, харизматична та смілива, у джинсах та білій сорочці, говорить на мітингу: «Я вважаю, що сусідка має мати можливість вибити двері порожнього будинку банку, перш ніж її діти спатимуть хоч одну ніч під мостом. Неприпустимо, щоб у цій країні були виселення без альтернативного житла».

— Хто тут живе?

— Це дім розлученого, — саркастично відповідає Ванесса Мартінес, 44 роки.

Криза доступності житла

Вже не є одкровенням, що криза доступності житла далека від вирішення. Щотижня з'являється шквал нових цифр і досліджень, які це підтверджують. В Україні, як і в багатьох порівнянних економіках, мати житло — не кажучи вже про власне — стало нездійсненною мрією для багатьох. Одним із останніх доказів цієї майже утопії є індекс цін на житло, який показує, що ціни на будинки зросли на 8,4% минулого року.